"Геометрія статі": ​Житомирський центропупізм поета Климчука і творчість художника Ракова. Інтерв'ю

"Геометрія статі": ​Житомирський центропупізм поета Климчука і творчість художника Ракова. Інтерв'ю

Художник Дмитро Раков та журналіст Олег Климчук створили у Житомирі спільний проект «Геометрія статі». У творчому тандемі вони вирішили показати палітру взаємовідносин і почуттів, які виникають між чоловіком і жінкою.

«Тут буде кохання, інтимність, трохи метафізики та ірраціональності. Частина віршів буде написана у метафоричній формі, де не буде однозначності, аби кожна людина могла знайти і побачити щось своє»,– розповів Олег.

Олег – журналіст газети «20 хвилин», аспірант кафедри філософії в ЖДУ ім. І. Франка, заступник літературної студії ім. Михайла Клименка, член літературного об’єднання «Оксія», поет, громадський діяч, в минулому – інструктор по карате (саме тому в проекті є східна тематика).

Дмитро – викладач цифрової графіки, дизайнер, ілюстратор, художник.

Вони погодилися дати інтерв’ю «Репортеру Житомира» в кав’ярні «КАVATTI».


– Дімо, з чого все почалося?

– Все починалося з «Душі України», це була наша перша спроба зробити щось разом. Після чого нам спала на думку ідея синтезувати поезію і малюнки в один збірник. Доволі швидко ми знайшли роботи, які доволі органічно поєднуються. Але це був лише початок. Зараз я малюю картини на вірші Олега, а він у свою чергу пише вірші на мої картини. Все це намагаємося робити в одному стилі. Кожний розворот збірника буде містити вірш і картину до нього.

– Чому вирішили оформити книгу саме в чорно-білому кольорі?

– Спершу подумав, що чорно-білий друк – найбільш доступний за ціною. Щоправда переживав аби не виглядало надто дешево, та вийшло доволі колоритно і файно.

До Дня молоді ми зробили ось такі листівки в якості презентації.

Ми вирішили, що поет відповідає за атмосферу, а художник за ефекти.

– Олеже, чому Ви вирішили допомагати Дмитру в цьому проекті?

– Дмитро може бути трохи не задоволений, але я скромно вважаю, що прародитель проекту – я. Власне чому «Геометрія статі»? Так називається один із моїх віршів про взаємовідносини чоловіка та жінки.

Познайомився з Дмитром на поетичній зустрічі з Іриною Шуваловою. Пригадую як він поставив мені сакральне запитання:«Ты, случайно, художеством не интересуешься?».Я ще подумав:«Навіщо мені те “художество”?»,але професійна звичка журналіста сказала своє слово і я попросив аби він скинув мені пару робіт. Переглянувши, я з подивом помітив, що деякі з них є художнім втіленням тих образів про які я пишу.

Не пригадую точно, як народилася ідея створити спільний проект: жартома чи серйозно. Проаналізувавши свій матеріал, що в мене є, помітив, що доволі вагома його частина, а у Дмитра багато робіт, що також присвячені цій тематиці.

Доволі цікаво спостерігати як інша людина знаходить у твоїх віршах те, чого там немає (сміється). Приміром у верлібрі «Акварель сонячної ночі» Дмитро побачив одностатеву любов двох жінок, що знайшло своє відображення у його картині у завуальованому вигляді.

Коли написав свій перший вірш на його картину «Любов самурая»,

то він теж був трохи здивований тим, яку я історію в ній побачив.

На сьогодні у нас уже готово приблизно половина матеріалу.

– Дмитре, в чому цікавість проекту?

– Всі вірші будуть покладені білою фарбою на чорний фон. Плануємо зробити окремо збірки листівок (до 30 у кожній), де з однієї сторони буде картина, а з другої вірш. Можна буде придбати їх всі разом, як цілісну річ, так і кожну листівку окремо. Та власне чому тільки листівки? Можна ще ж і календарики, і магнітики на холодильник, і футболки зробити (сміється).

– А на Вашу думку, Олеже?

– У рамках поетичного простору України таких прецедентів у масштабному вигляді ще не було. Особливість сучасної української поезії така, що аби зацікавити вибагливого читача, потрібно робити щось нове, чимось подразнювати усі рецептори його системи сприйняття світу. Я лише звернув увагу на позитивний досвід досвідчених поетів, які вдало поєднують візуалізацію, текст, звуковий та відеосупровід. Це лише перша спроба зробити це системним явищем, а не крапковим, як це є на сьогодні. Загалом у нас багато різноманітного матеріалу та задумів. Сподіваємося книга вдасться і це буде знаком того, що ми рухаємося у правильному напрямку.

– До якого часу плануєте випустити книгу?

– Основну частину роботи зробимо до кінця серпня. На одному з «Книжкових Арсеналів», я підгледів одну дуже цікаву ідею, яку ми обов’язково реалізуємо, але поки що не будемо розкривати всі карти, нехай це буде сюрпризом (сміється).

Яка Ваша мета, заради чого так ускладнюєте свою роботу поета?

– Просто хочеться зробити свій вклад у розвиток Житомирської поетичної школи. У цілому наш регіон відомий в Україна та й у світі своїми культурними здобутками. Приміром на базі ЖДУ ім. І. Франка професором, ректором університету Петром Саухом, була створена ще у 2003 році «Поліська філософська школа», що об’єднує декілька вузів і не тільки з Житомирської області. Хочеться, щоб і житомирська школа поезії мала б не менші здобутки. Приміром коли люди говорять про Харківську поетичну школу, то відразу згадують Сергія Жадана або Олега Коцарева. Було б не зле, якби при згадуванні Житомирської поетичної школи у жителів України і не тільки, теж відразу б виникав певний асоціативний ряд.

– Тобто Ви таким чином хочете прославити Житомир?

–Так, безперечно. Я повністю просякнутий ідеєю наскрізного житомирського «центропупізму». Сергій Притула в одному випуску «Comedyclub» якось сказав, що Ісус Христос був гуцулом. Я це рішуче заперечую. Це неправда! Всім відомо, що він був родом з Житомира, а Бог між іншим носить шкарпетки нашої Панчішної фабрики, навіть не сумнівайтеся (сміється). 

– Дімо, чому вирішили малювати?

– Мені не подобалося як малювали мої батьки. Я в дитинстві не малював, а змушував робити це батьків (ще до дитячого садочка). Приблизно в п’ять з половиною років сам вирішив малювати на картоні. Уявляв собі, що це картини і завішував ними всю квартиру.

– Чи малювали в зошитах на уроках?

– Так, я одному своєму однокласнику повністю змалював зошит, який потім в один прекрасний момент конфіскував директор школи.

– Як до Вашого захоплення ставляться батьки?

– Вони мене повність підтримують. Коли мені було вісім років, мама віддала мене в художню школу. Там я навчився грати в футбол, бо багато прогулював, адже перерви були великі і гра в футбол дуже захоплювала.

– Які художники улюблені?

– Леонардо да Вінчі, Сальвадор Далі. Мій стиль - символізм з елементами реалізма.

– А в якому напрямі буде книга?

– Я гадаю, що в символізмі. Там дуже багато різних символів. На картині «Дівчина-фенікс» (на фото)

є силуети людей, що знаходяться в геометричних фігурах, і вони виглядають як зорі. Тобто, є така думка, що кожна людина – це Всесвіт. Кожна деталь має свій зміст, але я над цим не задумуюсь, коли малюю.

– Плануєте ще якість проекти?

– Так, плануємо разом з Олегом ще один проект. Хочемо зробити казки з ілюстраціями, можливо навіть легенди Полісся. Також мені подобається стиль рапід (виглядає як купюри). Якщо скоротити мої ініціали, то вийде ДНР, а у Олега ОК (без по батькові). Я запропонував зробити таку брутально пропагандистську націоналістичну українську роботу і назвати її «ОК ДНР». Тобто людина побачить такий провокаційний слоган, відкриє роботу, а насправді там буде зовсім інше ніж те, про що говорить назва. Наприклад, реклама в караоке:«Покажи всім, як ти не вмієш співати».Або ж у кав’ярні:«У нас найдешевше м’ясо. Було б, якби ми його продавали». Люди часто звертають увагу на такі речі. А ще я вже майже рік малюю патріотичні листівки.

– Чи спекулюють друзі та знайомі тим, що Ви художник? Як Ви до цього ставитеся?

– Близькі мені люди – ні, а ось люди, які не зовсім мені близькі тільки це й роблять, особливо жінки. Три роботи своїм друзям я просто подарував.

– Коли до Вас приходить натхнення? Що Вас надихає?

– Натхнення приходить, на жаль, рідко, а працювати треба весь час. Мене надихає слово «треба» і відсутність часових обмежень.

– Розкажіть про свої людські якості.

– Я прекрасно граю на нервах, просто Паганіні в цьому, а деякі люди це ще й витримують. Я придираюся до слів. Наприклад, люди часто кажуть «на здоров’я», ось навіть продавці в магазині. Людина сама не задумується, що фактично вона віддає своє здоров’я мені. Я трохи філософ. Шукаю різні джерела для розвитку. Візуально сприймаю предмети, як жінка.

Дуже критично ставлюся до того, що роблю. Після того, як виконав роботу, знаходжу у ній недоліки і годинами починаю їх виправляти. Буває обличчя намалюєш гарно, а руки ніби пластилінові, або кольорова гамма тобі подобається, а все інше – ні. І ти починаєш це все виправляти. Це пекельно тяжка праця. Іноді прошу знайомих, друзів мені допомогти, щоб якнайкраще показати ту чи іншу позу. Так як я в Житомирі живу з бабусею, то вона мені ж позувати не буде. В людей є така нехороша якість як самолюбство, коли довго щось робиш, то очі замилюються, і ти думаєш:«Як класно я це зробив», але згодом помічаєш масу недоліків, особливо, коли хочеш показати роботу своїм друзям. В мене є фокус-група, якій я надсилаю свої роботи. Дуже часто в мене запитують: «А це ти намалював?», і я їм відповідаю:«Ні, в мене в комірці два раби працюють, а я їм просто завдання смс-кою надсилаю»(сміється).

– Як давно Ви переїхали до Житомира? Чому саме сюди? Чим приваблює Вас це місто?

– Я один рік, як перебрався, живу тут. Саме в Житомир, бо тут моє коріння. Сам я з Сєвєродонецька. Я там малював рекламу, придумував назви магазинів і т.д., розмалював півміста. Часом мені здається, що мої роботи мене переслідують. До речі, зараз більшість своїх робіт я малюю на планшеті чи на ноутбуці. Так набагато зручніше. Для мене ноутбук не для переглядів фільмів чи для гри в ігри. Він для мене – інструмент. Самураї кажуть:«Меч – продовження воїна». Ось так і в мене.

Місто – це люди, а не каміння. В Житомирі мені дуже подобаються люди. По життю мені трапляються тільки хороші.


Репортер Житомира бажає Дмитру і Олегу творчого натхнення та наснаги, щоб проект був вдалим.

Покликання на проект (група Вконтакті): http://vk.com/public95629265

Юлія Скублєвська

Художник Дмитро Раков

Поет Олег Климчук


Репортер Житомира
10 Липня, 2015 17:36



ТОП-банер 1
ТОП-банер 2
ТОП-банер 3
ТОП-банер 4
ТОП-банер 7
ТОП-банер 8
ТОП-банер 5
ТОП-банер 6