Пута. ч.2. Я - агресор!

Пута. ч.2. Я - агресор!

666 мільйонів. Знову ця щаслива цифра потрійної Венери - Богині Задоволення, яка у своєму підсумку (6+6+6=18. 1+8=9) дає цифру 9 - Марс. Венера і Марс - ідеальна пара. І чого ці три шістки так демонізують?)))? – запитав я свого друга Назарія Томчука, коли той поставив на Репортер чергову новину про субвенції на Житомирщину.

Назарій відповів у дусі, що він теж мені вже ділився своєю думкою щодо числа 666.

- Поза 69 - інь і янь - жіноче і чоловіче))) - символ продовження роду, життя, а в християнстві - це число людини, тому така й ізмена))), - продовжив я свої думки, не особливо переймаючись, чи цікаво це все Назарію. Таким чином я здійснюю психологічне насилля – починаю з людиною говорити на тему, яка їй абсолютно непотрібна. 

- Страх смерті християн прив'язали до цифри 6, тіпа, 6 - це цифра матеріального, тлінного, смертного, скінченного, а так як умирать ніхто не хоче - навісили на цю цифру диявола - щоб він був у всьому винний, - довершив я свій здогад.

Назарій: «Заводь колонку на Репортері. Пиши, це ж читають). А то тримаєш в собі і фб. Проект від Фещенко: про йогу, нумерологія, буття ітд)».

Сергій Фещенко: «Ні в якому разі. Я це розповідатиму тільки тим, кому це цікаво і життєво необхідно. Якщо ж я це видам на загал - це зашкодить, у першу чергу, цим знанням, адже це не було продиктовано суспільним запитом. Тіпа, мене не просили».

Назарій: «Це потрібно, запит величезний».

Сергій Фещенко: «Хто шукає - той завжди знайде. Кожен має прикласти свої зусилля на шляху до знання, тоді ці знання будуть на користь. Якщо ж їх дати ось так - це буде все одно, що батько-мільйонер купляє сину Бентлі, і той на ньому когось збиває, або сам розбивається, або батько дає сину гроші, а той, їх не заробивши - сідає на наркоту. Це я веду до того, що кожен сам має прийти до своїх знань, пропотівши. Ніхто нікому нічого просто так в благих цілях давати не збирається».

Назарій: «Не розкривай, а підводь. Одним словом, не хочеш і лінуєшся і це)). Почув)».

Сергій Фещенко: «Я буду на іншому заробляти, а це хай буде при мені, як життєвий інструментарій».

Назарій: «Ок)».

А потім мені моя знайома, Аліса, до якої я ходжу на йогу також сказала, що писати на ці всі теми можна і треба, і що нічого в цьому страшного нема, що навіть є, як казав Назарій, запит на чтиво на вічні теми пошуку щастя, і що в середовищі продвинутих громадян, всі ці речі дуже популярні.

Таким чином були розбиті мої сумніви щодо того, що я своїми текстами кину виклик авторитету Апокаліпсиса, а я цього, дійсно, боявся, знаючи почуття віруючих. Не скажу, що я так сильно думав про їхні почуття, хоча, я ніколи з бажанням нанести шкоду не дію, хоча, кажуть, що Всесвіт не знає частки «не» - все це зараз виглядає, як спроба виправдатися, може я, дійсно, виправдовуюсь – я виправдовуюсь, я – агресор! Зізнаюсь, я виступаю, як агресор – я лізу туди, куди мене не просять, обезцінюю святині, і не тільки християнські, але при цьому поважаю Ісуса, Біблію – Старий – Новий Завіт – там багато правильного написано, особливо, стосовно, «любіть один одного». Я це повністю підтримую – ставитися до ближнього, так, як хотів би, щоб ближній ставився б до тебе – супер – я за цим принципом і живу, - за християнським принципом – для мене це не просто слова, а базова життєва формула – і це дається дуже важко з деякими людьми в період, коли вони мене ненавидять і агресивно звинувачують в своїх гріхах. І за це я дякую християнству. Хоча, з іншого боку, чого я парюсь – святиню обезцінити неможливо, той хто спробує обезцінити справжню святиню – сам себе обезцінить, так що християнство, як і всі інші віри, впевнені в істинності своїх святинь, я переконаний, з усмішкою це все читають, вважачи мене, м’яко кажучи, дивним. Получається, що я сповідаюсь суспільству. Я теж віруючий – я вірю в давання простору для розвитку усім, у тому числі й собі.

Все, що я пишу про мої духовні проміжні висновки – гарне російське слово – «отсебятіна» - я абсолютно не заявляю про оволодіння загальною істиною – лише власною - на яку маю право - у кожного своя інтерпритація релігійної історії. Вжив російське слово, та ще й назвав його "гарним" – дуже непатріотично, хоча, толерантно, і гуманно, треба ж агресорів вчити своїм прикладом, хоча вони ці потуги з демонстрації їм прикладу толерантності до їхньої культури - за слабкість сприймають. Війна тут. Вжити російське слово - це як вірус – російські слова, для українського ментального державного простору, який ми створюємо в своїй державі на законодавчому рівні, маючи на це всі права, адже в Угорщині, Румунії, Польщі, Росії та інших країнах світу захищається національний мовний простір, і навіть стимулюється його експансія в такі толерантні країни, як Україна, а коли заходить мова про аналогічний законний український внутрішній мовний інтерес, навіть без нашої зовнішньої мовної експансії – одразу згадується фашизм – українізація України подається як злочин проти людства. Ми держава, чи не держава, в кінці кінців? Якщо держава – то голова у нас своя, українська, а сусіди, правте на своїх землях так, як Вам заманеться, і забудьте про толерантність України в тих сферах, в яких Ви – імперські шовіністи. Я розумію, що Вам мало землі і потрібні раби, але пам’ятайте ще одну прекрасну російську блатну пересторогу про те, що «жадность фраєра погубить». Це дійсно так. Україну краще залишити в спокої, якщо мова йде про неправомірні дії. Хоча я розумію – геноцид та етнічні чистки, які вогнем пройшлись Україною, ускладнюють донесення цього мого месиджу до широкої аудиторії, адже в Україні багато людей притримуються на це питання прямопротилежних поглядів і будівництво України, як стандартної держави, такої, як, наприклад, Польща, абсолютно протирічить їхнім устремлінням. Україна, дійсно, в Вогні, хоча, Україна за гороскопом – тілець – стихія Земля.

От я й торкнувся політики, хоча все життя від неї тримаюсь подалі – не вступаю ні в які партії, не хочу бути ні депутатом, ні гетьманом, ні отаманом, ні Президентом, ні навіть тим, хто призначає президентів. Що в моїй душі робиться – для мене самого загадка. Що я хочу – сам не знаю. Відповідно, і життєвого плану у мене ніякого нема. Живу, як виходить, з ким доля зводить – з тим і спілкуюсь – з багатьма людьми вже розійшовся – розплутався.

Сергій Фещенко, редактор Репортера

Частина 1. Сповідь

Частина 3. Ідіть своїм шляхом


Репортер Житомира
Тегі: Пута
18 Вересня, 2017 14:44

У контекстi прочитанного:



ТОП-банер 1
ТОП-банер 2
ТОП-банер 3
ТОП-банер 4
ТОП-банер 5
ТОП-банер 6