Частина житомирян можливо, нарешті, перестане жити на «пташиних правах» – в Житомирі 13 гуртожитків державної власності передадуть у власність територіальної громади (Коментар спеціаліста)

В гуртожитках в Україні і досі проживають сотні тисяч наших громадян. Хто у відомчих, хто у державних. Найчастіше їх мешканці безправні – не мають можливості узаконити своє проживання на даній житловій площі та залежать від доброї волі керівника підприємства чи організації, на балансі якої гуртожиток перебуває.

Мешнканці кажуть, що живуть «на пташиних правах»… Люди дуже сподіваються на той час, коли вони зможуть спокійно спати у СВОЇХ квартирах і не хвилюватися про те, що завтра їх «попросять» з обжитої довгими роками хати.

І це не фантазії – подібні випадки в нашій державі вже траплялися, коли людей браві «виконавці», підкріплені міліцією, викидали напівсонних на вулицю та опломбовували приміщення. А все тому, що власник гуртожитку попросту знайшов йому нове «цільове призначення», а люди, які у ньому живуть – остання перепона для цього.

Отож, частина житомирян, можливо, нарешті, перестане жити на пташиних правах – розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 р. № 83-р схвалено Загальнодержавну цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2010-2014 роки.

Чому частина?

А тому, що мова йде про забезпечення передачі у власність територіальних громад гуртожитків, що перебувають у державній власності. Ці гуртожитки, зазвичай, знаходяться у занедбаному стані, оскільки їх утримання практично не здійснюється ні приватними установами, ні ЖЕКом. Фактично, підтримання таких будинків у хоч якомусь стані здійснюється силами його ж мешканців.

Тепер ці гуртожитки планують передати до комунальної власності місцевих територіальних громад. Це значить, що люди, нарешті, зможуть офіційно оформити своє право власності на це житло, а сам будинок у подальшому буде обслуговуватися ЖЕКом.

За даними статистичного бюлетеня Держкомстату “Житловий фонд України у 2008 році”, станом на 1 січня 2009 року налічувався 10181 гуртожиток, з яких 4066 перебувало у державній власності (орієнтовно – 1 мільйон жителів), 3369 – у власності територіальних громад, 2746 – у приватній власності.

Якщо «спуститися» на обласний рівень, то, за даними нещодавно проведеної інвентаризації, станом на 1-ше листопада 2010 року на Житомирщині налічується 19 гуртожитків державної власності: 13 – у Житомирі, 4 – у Коростені, по 1 – в Баранівському та Ємільчинському районах.

У Житомирі гуртожитки державної власності знаходяться за такими адресами:
вул. Гагаріна, 11
1 пров. Корольова, 3
1 пров. Корольова, 3а
1 пров. Корольова, 4
пров. Корольова, 4а
1 пров. Корольова, 5
1 пров. Корольова, 7
1 пров. Корольова, 8
1 пров. Корольова, 8а
вул. Східна,73а
вул. Гоголівська, 53
вул. Максютова, 5
вул. Щорса, 234б.

Саме ці гуртожитки і підпадають під затверджену головою обласної державної адміністрації Сергієм Рижуком Програму передачі гуртожитків державної власності до комунальної власності територіальних громад Житомирської області на 2010-2014 роки.

Вадим Степаненко, головний спеціаліст виробничо-технічного відділу ГУ ЖКГ та енергозбереження Житомирської облдержадміністрації: «Програма передбачає проведення заходів, пов’язаних з прийняттям у комунальну власність гуртожитків, які перебувають у державній власності (як цілісних майнових комплексів). Йдеться про виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту, приватизацію житлових приміщень у гуртожитках. Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів. Вартість заходів для реалізації Програми – 9 мільйонів 036 тисяч гривень (по 4 мільйони 518 тисяч гривень з державного та місцевого бюджетів).

Ті громадяни, які проживають у так званих відомчих гуртожитках, які знаходяться у статутному фонді підприємств, організацій, навчальних закладів – не матимуть права приватизувати свою житлову площу, допоки гуртожиток не стане власністю територіальної громади, тобто не буде переданий на баланс міста.»

Отож, як бачимо, процес зрушився з місця. Проте, стосуєтсья він лише гуртожитків державної форми власності.

Виникає питання: чому раніше питання з передачею «державних» гуртожитків у комунальну власність місцевих громад лише декларувалося і довгі роки взагалі не вирішувалося?

Виявляється не усе так просто. Вирішення питання щодо передачі гуртожитків ускладнюють такі фактори:

1. Комерційна привабливість будівель гуртожитків (віддати гуртожиток людям, для когось – велика втрата грошей, адже будівлю можна вигідно продати…);

2. Незадовільний стан зазначених будівель та необхідність проведення їх ремонту (перед тим, як передавати об’єкт у комунальну власність міста, потрібно провести капітальний ремонт, на що грошей немає ні у держави, ні у приватного власника. До речі, з цієї причини багато балансоутримувачів, які були б і раді «спихнути» з себе старий гуртожиток та передати усі його проблеми на «плечі» міста не можуть цього зробити – не мають грошей на капітальний ремонт. А вкладати величезні суми грошей, для того, щоб просто «здихатися» старого приміщення, точки зору бізнесу – марна трата коштів. Крайніми у цьому всьому виявляться мешканці гуртожитків…);

3. Продовження проживання у гуртожитках підприємств, установ та організацій сторонніх осіб та громадян після розірвання з ними трудових відносин (в дев’яності роки багато гуртожитків пустували. Керівники установ та організацій з метою додаткового залучення коштів та наведення ладу в цих спорудах заселяли туди людей. І не завжди своїх працівників. Сьогодні ці люди обжилися і не бажають покидати свої квартири. Їм реально немає куди йти. І це також болюча проблема!);

4. Відсутність досвіду проведення такої роботи у масштабі країни.