Сьогодні міський бюджет Житомира обіднів на 176 тисяч 983 гривні 18 копійок. Таку суму міський бюджет Житомира виплатить Миколі Васильченку, якого 17-го серпня 2007 року рішенням 14 сесії Житомирської міської ради було звільнено з посади заступника Житомирського міського голови за прогул… Мовляв, Микола Васильченко був відсутній на робочому місті у робочий день більше трьох годин.
Розпорядженням Житомирського міського голови від 10 вересня 2007 року Микола Васильченко був звільненим з займаної посади на підставі рішення сесії.
Микола Васильченко відстояв свою точку зору у суді. Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 21 жовтня 2010 року скасував рішення попередньої судової інстанції та рішення житомирської міської ради від 17.08.07 №349 “Про звільнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Миколи Васильченка.” Згідно висновків суду – факт прогулу не підтверджено.
Миколу Васильченка поновлено на відповідній посаді з 10 вересня 2007 року. Сам фігурант цієї скандальної справи вже встиг подати заяву на звільнення сьогоднішнім днем. За вимушені роки прогулу, Васильченку необхідно виплатити середній заробіток у сумі 176 тисяч 983 гривні 18 копійок.
Частина опозиції виступила проти того, щоб розплачуватися за “гріхи” попередників мізерними коштами теперішнього бюджету міста. Мовляв, якщо Шелудченко “з’їла”, Васильченка, нехай і відшкодовує завдані йому збитки із власної кишені. Чому відпоідальність за хибне рішення чиновника має нести уся громада і розплачуватися за його огріхи із власної кишені?
Однак, настрій міського голови був протилежним викривальним виступам опозиції. Володимир Дебой зауважив, що посадова особа при колегіальному рішенні прямої відповідальності не несе… Що і Фесенко і Буравков і, у тому числі – Шелудченко приймали ті ріщення, по яких потім були рішення суду. “І я не зарікаюсь, що й мої рішення колись можуть бути оскарженими”.
Володимир Дебой: “Питання відповідальності я б зняв взагалі, оскільки на разі немає жодних реальних механізмів його втілення у життя. На одні суди та роз’їзди ми витратимо більше грошей ніж є та сума компенсації, яку нам доведеться виплатити.
Нам потрібно так працювати, щоб у подальшому подібних судових позовів не виникало!”