ТОП-5 подій року, що минає

Щороку відбуваються події, які надовго залишаються у пам’яті. 2010 рік у політиці запам’ятається президентськими і місцевими виборами, прийняттям податкового кодексу та бюджету, а також депутатськими кулачними боями. Представляємо вам Топ-5 політичних подій року.

Янукович – наш Президент

Президентська кампанія стала основною подією 2010 року. Кожен з учасників президентської гонки з січня по грудень “світився” на політичному Олімпі. Хтось у ролі відомого реформатора, хтось – під слідством Генпрокуратури. І лише екс-президент Віктор Ющенко не отримав жодних дивідендів і скоро, схоже, кане в Лету.

Що ж стосується Віктора Януковича, участь у виборах для нього було складним завданням, особливо, враховуючи те, що перемогу в Юлії Тимошенко він “вирвав”, буквально, трьома відсотками голосів виборців. Але вирвав ж! Щоправда, Юлія Володимирівна і її соратники так образилися на новообраного главу держави, що навіть не з’явилися на його інавгурацію. Не прийшли привітати нового Президента і колишні Гаранти, крім Леоніда Кучми. Це перша в історії України відмова екс-президентів засвідчити передачу влади черговому наступникові. Опозиція тут же стала трактувати це, як недобрий знак початку нового правління.

Першим політичним рішенням четвертого президента України стало продовження базування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України до 2042 року. Але не просто так, а в обмін на 30%-у газову знижку: в 2010-м середня вартість тисячі кубометрів газу для України не перевищувала $ 230. Влада піднесла це як першу перемогу Віктора Федоровича, незважаючи на те, що газ (у тому числі і російський) під час кризи неухильно дешевшав просто так.

Знову міняємо Конституцію

Далі новий глава держави серйозно взявся за зміцнення президентської вертикалі влади. 30 вересня Конституційний Суд одноголосним рішенням змінив форму правління в країні з парламентсько-президентської республіки на президентсько-парламентську. Причому, зроблено це було одним махом – скасуванням чинного Основного закону. У підсумку повноваження президента значно зросли, а відповідальність так і залишилася нерегламентованою. Після рішення КСУ Віктор Янукович став повністю незалежний від парламентської більшості і, відповідно, груп впливу Партії регіонів. Відтепер для формування уряду Президенту не потрібно збирати коаліційну більшість парламенту, оскільки прем’єра і голів місцевих адміністрацій глава держави може призначати і звільняти сам.

Крім того, рішення Конституційного суду не призвело до повторних виборів. Оскільки КСУ порахував нормальним обрання Президента з одними повноваженнями, а правління – з іншими.

Місцеві вибори, Київ “в прольоті”

10 липня Верховна Рада прийняла нову редакцію закону про місцеві вибори, встановивши, що вони проводяться за мажоритарно-пропорційною системою без участі блоків політичних партій. Крім того, виборча кампанія суттєво скоротилася: виборчий процес розпочався за 50 днів до дня виборів. У зв’язку з чим, багато політичних сил не змогли скоординувати свої дії і спрацювати на результат. У регіонах почалася масова “міграція” в Партію регіонів.

В експертному середовищі уважно стежили за ходом виборчої гонки. Зокрема, у ключових містах: Харкові та Одесі. Причому, за результатами голосування, політологи зійшлися на думці, що влада не пройшла тест на демократичність. Особливо, що стосується обрання мером першої столиці України Геннадія Кернеса.

У той же час, Київ і Тернопіль, де міськради (а в столиці – і мер) були обрані в позачерговому порядку, взагалі опинилися “в прольоті”. Більше того, 8 вересня Віктор Янукович підписав зміни до Закону “Про столицю України – місто-герой Київ”, отримавши право призначати голову міської та голів районних адміністрацій. 16 листопада Віктор Янукович звільнив з посади голови КМДА Леоніда Черновецького, замінивши його регіоналом Олександром Поповим, а 25 листопада звільнив від займаних посад голів усіх районів столиці. Менш ніж за півроку президент, за якого на початку 2010-го проголосувало трохи більше 25% киян, зумів сформувати лояльне керівництво столиці. Позбавлений практично всіх владних повноважень чинний мер Києва Леонід Черновецький на те, що відбувається ніяк не відреагував.

Майдан-2

Курс на реформи, взятий новою владою, викликав бурю громадського протеста.18 листопада декілька десятків тисяч підприємців з усіх регіонів України пройшли маршем від Хрещатика до Адміністрації президента на Банковій, після чого “осіли” в наметовому містечку на Майдані, протестуючи проти ухвалення Податкового кодексу.

Паралельно стихійні мітинги пройшли у всіх великих містах і районних центрах країни. Причому, активісти акцій протесту відмовилися взаємодіяти з будь-якими політичними партіями, висловивши недовіру і влади, і опозиції. Тим не менше, ряд опозиціонерів виявилися не проти не тільки “примазатися” до підприємницьких мітингів, але і побажали очолити їх. Підсумком став розкол Майдану-2: частина пікетників побажали залишитися поза політикою і продовжували відстоювати лише свої “шкурні” інтереси, друга частина почала висувати політичні вимоги, на зразок відставки прем’єр-міністра і перевиборів парламенту.

Пару днів влада робила вигляд, що нічого не відбувається, однак пізніше президент Віктор Янукович “пішов на поступки” малому і середньому бізнесу і привіз на “підприємницький Майдан” натхненника Податкового кодексу Миколи Азарова. Була проведена піар-акція “Влада слухає народ”, підсумком якої стало президентське вето на Податковий кодекс. Втім, через пару днів Верховна Рада викинула з документа пару одіозних норм і все ж таки прийняла Податковий кодекс.

Адміністративна реформа

У ніч на 10 грудня Президент України Віктор Янукович втілив у життя “ударний” етап адміністративної реформи, грунтовно перекроївши склад уряду і упорядкувавши під себе всю систему виконавчої влади. 9 грудня він підписав указ “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, через що дехто втратив жирні посади в уряді і не тільки.

Віктор Янукович вже не скутий необхідністю задобрювати своїх парламентських союзників привабливими постами. Після конституційного реваншу розстановка сил у Верховній Раді в значній мірі втратила своє значення, і тепер можна віджати від важелів нав’язані кадри, зате зосередити на потрібних напрямках виключно своїх. Керованість держмашини в результаті повинна зрости.

У ході реформи деякі міністерства об’єдналися, деякі комітети (наприклад, дискредитований Михайлом Бродським Держкомпідприємництва) скасовані, кількість міністрів і віце-прем’єрів скоротилося з 29 до 17, а 50% чиновників, включаючи дев’ятьох міністрів, повинні бути звільнені з вихідною допомогою. Останній пункт поки що зводиться до скорочення госвакансій, а більшість звільнених міністрів майже відразу ж отримали нові призначення.