“Крадуть!” – 200 років тому одного цього слова Карамзіним виявилося достатньо, щоб коротко описати всі події, що відбуваються на батьківщині. Сьогодні цим же словом можна окреслити взаємини роботодавця та підлеглого практично в будь-якій компанії.
Роботодавці обкрадають найманих працівників (мало платять, виплачують “сіру” або “чорну” зарплату, не оплачують лікарняні, не пускають у відпустку, штрафують, безкоштовно користуються ідеями і т. д.), тому співробітники часто не відчувають докорів сумління, завдаючи малої або великої шкоди компанії. А вже якщо працівника звільнили … Все, що залишається роботодавцю – це тримати “вухо гостро”, але і це не допомагає …
Психологи називають кілька основних причин, за якими звільнені співробітники готові винести з собою буквально все – від комп’ютера до рулону туалетного паперу:
* В якості “компенсації” за невиплачену вихідну допомогу;
* В якості помсти колишньому роботодавцеві;
* Нічого особистого – просто дана річ “дуже потрібна”.
“Хлібні місця”
Якщо з роботи нічого забрати, це не робота, а одне суцільне непорозуміння! З цього приводу пригадується анекдот, як, влаштовуючись вперше на роботу в ДАІ, молода людина дуже здивувався, що там ще й зарплату платять. Таких місць роботи, де зарплата – чиста фікція, досить багато. Тому крадуть тут, не чекаючи звільнення, не то пізно буде. Деякі посади дозволяють за досить нетривалий термін “наколядувати” мільйони доларів. Якщо не зловлять, звичайно.
Практика показує, що суддівське місце, та ще у Львові, взагалі “хлібне”! Але не всі можуть похвалитися такою посадою, у зв’язку з чим доводиться “вишукувати можливості”. Наприклад, директор одного з ТОВ вкрав трактор, інший директор привласнив 500 тонн зерна пшениці, третій поцупив 15 тис. літрів спирту. Але, звичайно, частіше за все директора крадуть гроші.
У Луганській області директор інтернату вкрав у дітей-інвалідів 110 тис. грн.. Його ізраїльський колега поцупив у підопічних сліпих дітей 3,5 млн. шекелів, а фінансовий директор з Великобританії “позичив” у рідній компанії, ні багато ні мало, майже мільйон фунтів стерлінгів.
Є “герої” і прямо поруч з нами. Знайома розповіла історію про те, як під час минулої кризи їм на роботі півроку не платили зарплату. Причому кожен день протягом декількох місяців обіцяли, що “заплатять завтра”. Зрештою, комерційний директор разом з піврічною зарплатою всіх співробітників відбув у невідомому напрямку. І, що показово, так і не був знайдений.
У кожної професії запах особливий …
У рядових співробітників таких чудових можливостей немає, але вони не втрачаються і тягнуть все, що добре лежить, вже не кажучи про те, що лежить погано. Як кажуть, “на роботі ти не гість – віднеси хоча би цвях!”.
Як писав поет, “у кожної професії свій запах особливий”. З’ясовується, що крім запаху в професій є й інші особливості.
Отже, що ж несуть із собою звільнені співробітники? Виявляється, секретарі та офіс-менеджери найчастіше “приватизують” канцелярське приладдя, менеджери з продажу – клієнтські бази, кур’єри – гроші та документи, будівельники – будматеріали, журналісти – диктофони та журналістські посвідчення, працівники громадського харчування – продукти, продавці – товар, що продається, прибиральниці – миючі засоби, туалетний папір, сміттєві пакети.
Було ваше – стало наше!
Але було б несправедливо стверджувати, що канцтовари несуть винятково секретарі, а туалетний папір – тільки прибиральниці. Правильніше буде сказати, що кожен несе те, до чого має вільний доступ.
Наприклад, як показало опитування, з офісів більше за інших ризикують бути винесеними:
* Папір для принтера;
* Дрібні канцтовари (ручки, олівці, ножиці, скріпки, кнопки, скотч, маркери);
* Калькулятори;
* Обігрівачі;
* Органайзери, папки, блокноти, щоденники;
* Зарядні пристрої;
* Книги і довідкова література;
* Посуд та столові прилади з кафе і столових компанії.
Подруга розповідала, що коли їй на попередньому місці роботи не виплатили не тільки вихідну допомогу, а навіть зарплату за останній місяць, вона просто забрала все, що лежало в неї на столі: канцтовари та підставки під них, телефон, пачку принтерного паперу і настільну лампу . Інша знайома розповіла, що її колишня колега винесла з роботи абсолютно всі квіти в горщиках. Горщиків було чимало, і залишається тільки здогадуватися, як їй це вдалося.
Найбільш “везучі” несуни розповідають майже неймовірні історії про те, як їм вдалося після звільнення залишити за собою мобільний телефон, факсовий апарат і навіть комп’ютер. Деяким вдається розжитися предметами меблів: найчастіше – офісним стільцем або вішалкою для одягу, рідше – столом, ще рідше – шафою.
Директор одного зі ПП повідав, що після звільнення головного бухгалтера зникли елітні спиртні напої з офісного бару загальною вартістю в кілька тисяч гривень. Спочатку він хотів було знайти невдячну співробітницю і покарати, але пізніше, вислухавши розповіді колег про те, що зазвичай несуть із собою звільнені головбухи, зрозумів, що легко відбувся, і від планів помсти відмовився.
З помсти роботодавцю часом трапляються і зовсім безглузді крадіжки. Не маючи можливості поцупити що-небудь істотне, звільнені співробітники прихоплювали з собою пульти від музичних центрів і кондиціонерів.
Хто володіє інформацією – володіє світом
Нерідко менеджери забирають з собою на нове місце роботи бази даних. Очевидно, що подібні крадіжки здатні нанести набагато більше шкоди, ніж винос обігрівача або комп’ютера.
У ході дослідження, 59% звільнених службовців зізналися, що винесли з компанії конфіденційну інформацію про замовників. Найчастіше колишні службовці крали списки розсилок, персональні дані співробітників, інформацію про замовників і нефінансові відомості. Переважна більшість (82%) респондентів констатували, що керівництво компанії не перевіряло документи перед тим, як вони пішли з посади, а 24% респондентів повідомили, що вони мали доступ до комп’ютерної мережі свого працедавця вже після відходу з компанії!
Враховуючи, що роботодавець розумнішає не по днях, а по годинах і блокує доступ до мережі раніше, ніж співробітник дізнається про звільнення, менеджери “запасаються” базою даних ледве не з перших днів роботи, а потім спокійно працюють на благо компанії, зрідка оновлюючи “свою” базу. Крім того, сисадміни не гребують встановленням “програмок”, які запускають процедуру руйнування даних, якщо не бачать господаря, наприклад, протягом тижня.
Некримінальний елемент
У якості методів запобігання шахрайства роботодавець нерідко вдається до “шпигунських мір”: встановлює камери відеоспостереження, контролює зміст телефонних розмов і листування, забороняє користуватися на робочому місці особистою електронною поштою, перекриває доступ до клієнтських баз й іншої конфіденційної інформації. Ці заходи дійсно обмежують можливості нечистих на руку співробітників, однак не викорінюють злодійство повністю.
Примітно, що більшість співробітників, викритих у крадіжці, не є людьми з явними кримінальними нахилами. За різними даними, до 70% персоналу вважають допустимим красти на роботі, оскільки переконані, що “стоять” набагато більших грошей, ніж отримують. Ефективним засобом захисту від подібних проблем фахівці вважають не тільки ретельну перевірку співробітників при прийомі на роботу, але й заохочення найманих робітників будь-якими доступними засобами: премії, відгули, безкоштовні обіди, новорічні подарунки дітям, святкові “корпоративи” і т. д. Одним словом, роботодавцеві не варто забувати про те, що лояльність співробітника до компанії – поняття взаємне.