Одні тільки й роблять, що працюють. Культурно не розважаються, з дітьми не проводять достатньо часу, на рибалку не їздять. Щурячий забіг. Зате інші працюють значно менше, ніж на початку минулого сторіччя, і повні сил і здоров’я у “молоді” 60 з чимось років виходять на пенсію. Чому так відбувається?
Технологічна революція повинна була вивільнити масу вільного часу у всіх членів суспільства. У науковій фантастиці 1950-х років незмінно передбачалося, що люди майбутнього – тобто ми – будуть мати достатньочасу для дозвіллям. На роботі у нас все буде автоматизовано, а вдома не залишиться ніяких турбот по господарству. Дав команду роботу, а сам сів читати книжку чи відлетів на Венеру.
І начебто все так і сталося. Високі технології та автоматизація проникли навіть у ті області, про які ще недавно не мріяли ніякі фантасти, і багато трудомістких процесів сьогодні виконуються не людьми, а машинами.
Але ефект виявився неоднозначним. Так, наприклад, комп’ютеризований “безпаперовий офіс” не зменшив споживання паперу, а змінив спосіб її використання. Ми не пишемо більше чернеток, але зате з легкістю розмножуємо документи і споживаємо стільки ж паперу, як раніше, якщо не більше.
Те ж саме відбувається із зайнятістю, з робочими годинами. Індустріальні робітники в багатих країнах працюють на третину, а то й наполовину менше, ніж сто років тому. Зате дуже багато менеджерів і професіоналів, навпаки, працюють набагато більше своїх колег у минулому. При цьому технології, які дозволяють нам працювати більш ефективно або ж виконувати свою роботу з дому, з ресторану або з пляжу, можуть грати і іншу роль – вони роблять тебе доступним клієнтам, колегам і начальникам 24 години на добу.
То що ж виходить? Працюємо ми занадто багато або занадто мало і чому?