Під час недавньої прямої лінії Віктора Януковича найбільш часто зустрічалися питанння, що стосувалися комунальних тарифів. Народ жваво цікавився: чому тарифи в різних містах по Україні відрізняються в кілька разів? Янукович пообіцяв, що розбереться і тарифи в Україні приблизно зрівняються.
Питання тільки, в який бік – найвищих або найнижчих?
Питання це далеко не пусте у світлі прийдешнього підвищення цін. Нагадаємо, на вимогу МВФ вже з квітня тепло повинно подорожчати на 26%, а з жовтня – ще на стільки ж. Уряд говорить, що це необхідно, щоб привести тарифи до «економічно обгрунтованого» рівня (ціна на тепло підніметься через зростання цін на газ для підприємств ЖКГ). Але з урахуванням різнобою у вже існуючих тарифах час задуматися: які саме тарифи є економічно обгрунтованими? Ті, які низькі? Або ті, які високі? І, можливо, не потрібно буде підвищувати тарифи в тих містах, де вони і так вже задерті вище міри? Може бути, там і так вже рентабельність продажів послуг населенню досягає сотні відсотків?
ВИПРАВДАННЯ ЖКГ. Самі комунальники виправдовують різницю в тарифах собівартістю послуг: мовляв, у якихось містах вода близько, а в якихось її доводиться тягнути здалеку. Подекуди тепломережі більш зношені, подекуди менше. Якась «проста правда» в цих поясненнях є, вважає голова Асоціації житкомгосподарства Олександр Семченко. Але нерідко тарифи розраховуються із запасом, особливо в глибинці, де за ними немає строгого контролю. За словами Семченко, вартість будь-якої компослуги (вода, тепло) включає в себе постійні витрати: це утримання самого підприємства, виплата персоналу зарплат, які не залежать від того, більше або менше тепла і води продадуть споживачам, і змінні – закупівля газу, вугілля. Чим більшій кількості споживачів (це як промпідприємства, так і житлові будинки) надається послуга, тим вона дешевша. Тому у великих промислових центрах «комуналка» завжди буде дешевшою, ніж у маленьких містах. Але навіть у цьому випадку вона може відрізнятися максимум на 30-40%. Адже в тарифах вартість палива (яка по всій країні приблизно однакова) становить 60%, втрати 10-13%, решта 27-30% – це постійні витрати котельні або ТЕЦ. Ось ці дві останні позиції (втрати і постійні витрати) і варіюються від міста до міста, але все одно це не може давати різницю в 2-3 рази. Тому саме тут і «сидять» необгрунтовані накрутки на «комуналку».
ТАРИФ ЄДИН. Уряд обіцяє покласти цьому край. З недавніх пір тарифи на комунальні послуги стверджує не місцева влада, а Національна комісія з регулювання електроенергетики. Як роз’яснив начальник управління ЖКГ Нацкомісії з регулювання енергетики Микола Расковский, НКРЕ розробила три окремих базових тарифу на основні види компослуг: виробництво тепла або води, їх транспортування і постачання кінцевому споживачу. Наприклад, скрізь базова ціна 1 гігакалорії тепла – 180 грн., а транспортування 1 куб. м води на 1 км – 5 копійок. Тоді, якщо котельня сучасна, вона вкладеться в ці гроші, а працює на застарілому обладнанні з низьким ККД витратить, припустимо, 200 грн. на гігакалорію. І місцевим властям доведеться думати, що вигідніше: дотувати «комуналку» з міськбюджету або модернізувати котельню? Але просто покрити всі втрати за рахунок підвищення тарифу у них вже не вийде.
Планується, що до кінця березня ці тарифи зареєструють у Мінюсті. І коли вони вступлять в силу, всі комунальники розрахують за формулами вартість своїх послуг. І тоді стане видно, наскільки відрізняються тарифи в різних місцях і за рахунок чого їх можна знизити або утримати на нинішньому рівні (модернізація обладнання, дотації з бюджету), пише .
«Більш ніж у половині міст країни вже проаналізовано інформацію щодо тарифів на «комуналку», в основному, вони високі там, де тепломережі і водогони зношені на 50-70%, – говорить прес-секретар прем’єра Віталій Лук’яненко. – Коли тарифи стануть однаковими, на місцях з’явиться стимул для прокладання нових труб, адже списувати на втрати вже не вийде. І не вийде їх покривати за рахунок завищених тарифів на комунальні послуги».
Іншими словами, там, де зараз тарифи завищені, вони не будуть серйозно підвищуватися цього року. Принаймні, так можна зрозуміти обіцянку уряду. Подивимося …
СХЕМА ТАРИФНОГО ГРАБУНКУ УКРАЇНЦІВ
Комунальні тарифи можна необгрунтовано збільшити двома способами: завищенням обсягу втрат води і тепла і збільшенням накладних витрат, пояснює Олександр Семченко. На практиці, як правило, використовуються обидва способи. І якщо завищувати втрати води і тепла, скільки завгодно не вийде (є норматив – не більше 13% від поставленого обсягу), то витрати на виробництво тепла або постачання холодної води можна роздувати до нескінченності. Наприклад, включати до витрат консалтингові та сервісні послуги з обслуговування комп’ютерної бази, витрати на закупівлю обладнання, програмного забезпечення, обслуговування автопарку, обладнання з ремонту мереж і т. д. Допомагають підвищувати тарифи і місцеві органи влади: наприклад, змінюючи нормативи на опалення. Так, в одному з міст після модернізації тепломереж на 1 кв. м стало витрачатися не 0,14, а 0,15 гігакалорії на рік – от і зростання тарифів на 7%.
ЦІНА ПИТАННЯ. Яка ціна такої комунальної крадіжки для пересічної української сім’ї? Як видно з таблиці, найбільш часто зустрічається тариф на опалення – близько 3,5 грн. Його можна прийняти як відносно обгрунтований. У той же час у Львові – 6,22. Тобто в місяць родина львів’ян, яка проживає у двокімнатній квартирі площею 50 кв. м, переплачує близько 150 грн. В Люботині – близько 250 грн.! Або візьмемо холодну воду. Середньо-обгрунтований тариф по країні – 3-4 грн, а ось у Первомайському (Харківська область) – 8 грн. І в цьому місті родина з трьох осіб переплачує за місяць більше 80 грн.