Сьогодні весь світ відзначає День культурної спадщини. Пам’ятники, якими може пишатися Україна, знаходяться не лише на землі, але навіть під водою.
Охорона підводної культурної спадщини у всьому світі – ініціатива ЮНЕСКО. Як і заснований в 1983 році Міжнародний день пам’ятників і історичних місць, що святкується щорічно 18 квітня. Десять років тому вступила в силу Конвенція про охорону підводної культурної спадщини, проте для того, щоб документ набув чинності, його повинні підписати два десятки держав.
В Україні це питання держава пробує регулювати і без втручань міжнародних організацій. Зокрема, в січні цього року український парламент прийняв законопроект, який має посилити охорону підводної культурної і археологічної спадщини. Проте археологи і дайвери нарікають: держава коштів на археологічні експедиції не виділяє, стежити за станом підводних пам’яток нікому. До того ж, спочиваючі під водою останки кораблів і міст страждають не тільки від впливу води, але й від дій «чорних археологів». Саме завдяки останнім кораблі, які простояли століттями на морському дні, опиняються в пунктах прийому металобрухту, а всі знайдені артефакти відправляються прямо в приватні колекції, часто – за кордон. Але ж під товщею української води спочивають справжні шедеври
Античне місто Херсонес
Відшукати затоплену частину Херсонеса Таврійського – міста, що протягом багатьох століть був великим політичним, економічним і культурним центром Північного Причорномор’я – намагалися не один раз. У середині минулого століття пошук цієї частини міста не тільки не дав результатів, але навіть завершився своєрідним скандалом. До друку потрапила неперевірена інформація про знайдені залишки міста. Навіть був знятий фільм про підводний Херсонес, однак після ретельної перевірки фільм виявився блефом: те, що виглядало твором людських рук, виявилося роботою природи.
Вчені вважають, що море затопило частину південно-східної околиці середньовічного Херсонеса і, можливо, Херсонеса римського часу. У районі Херсонеса і Каратніної бухти археологам вдалося виявити міські квартали стародавнього міста, оборонні споруди з баштами та дзвіницями, стіни, коридори і кімнати. Серед залишків фортечних споруд поблизу берега все ще знаходять залишки античної кераміки – осколки посуду, залишки амфор і піфосів, глиняну черепицю. А ще тут дуже багато якорів різних епох і розмірів.
Вітрильний фрегат «Принц»
«Восьмого листопада 1854 вітрильно-гвинтовий фрегат “Принц” став на обидва якоря в Балаклавській бухті. Почався ураган. Якорі не тримали … », – так описують в літературі загибель фрегата. Жертвами стихії стали кораблі не тільки в Балаклавській бухті. Вражений імператор Франції Наполеон III в результаті доручив провідному астроному створити ефективну службу прогнозу погоди. І лише через три місяці після шторму в Балаклаві була створена перша прогнозна карта, через рік у Франції працювали 13 метеостанцій.
Цю подію досі вважають однією з найбільш загадкових морських катастроф. Адже в одну хвилину під воду пішли військові припаси, провіант, зимовий одяг, медикаменти і гроші – постачання всього експедиційного корпусу. Саме чутки про золото стали головною визначною пам’яткою «Принца». Експедиції почали шукати скарби затонулого фрегата більше ста років тому. Одну з найбільших експедицій провели влітку 1927 року японці. Щодоби водолази піднімали не менше двадцяти кам’яних брил вагою по 500 пудів кожна. Спершу був знайдений прилипнутий до каменя золотий соверен карбування 1821 року, ще за два місяці щоденної праці водолази дістали чотири золоті монети: англійську, французьку і дві турецькі. Перелік інших знахідок: дві вилки і ложка білого металу, шматок саперної лопати, втулка від колеса, підкови, кінські кістки, офіцерська шабля, лопатка для тістечок, замок, калоша з цифрою 1848, кілька шкіряних підметок, величезна кількість свинцевих куль. Золота на кораблі не було. Історики припускають, що якщо «Принц» і перевозив золото, то воно було вивантажене в Стамбулі, де розташовувалося інтендантство експедиційного корпусу (Великобританія, Франція та Туреччина були союзниками у війні проти Росії). Але археологи все ще вірять: справжній фрегат «Принц» до цих пір не знайдений.
Радянський пароплав «Ленін» (колишній «Симбірськ»)
Радянський пароплав, що йшов на чолі каравану суден, затонув 27 липня 1941 року в районі мису Сарич у Чорному морі. Загинули близько 900 людей. Точне число невідоме. Точто так само до цих пір невідома причина загибелі пароплава: за однією з версій він підірвався на власній міні, по другій – був торпедований підводним човном.
Пароплав був побудований в 1909 році для царської Росії на німецькій судноверфі в Данцигу (нині Гданськ) і отримав назву “Симбірськ”. У роки радянської влади пароплав перейменували в “Ленін”. У вересні 1925 року за рішенням уряду, незважаючи на великі труднощі з продовольством, “Ленін” доставив вантаж безоплатної допомоги в японський порт Нагасакі для жителів, постраждалих від землетрусу.
Потім був переведений на Чорне море, де і робив свої рейси між Одесою і Новоросійськом. З початком війни здійснював плавання з евакуйованими та вантажами продовольства. При навантаженні людей на судно пропускали по кілька чоловік на один посадковий талон. У результаті замість 482 пасажирів та 400 тонн вантажу, згідно з офіційним регламентом, пароплав “Ленін” тільки одних пасажирів прийняв на борт близько 4000 чоловік. Пароплав “Ленін” вирушив у свій останній рейс 24 липня 1941 року. Майже опівночі пролунав вибух між трюмами № 1 і № 2. За радянських часів вся інформація про катастрофу була засекречена. Фахівці відзначають, що її причинами напевно послужила погана організація перевезень. Сьогодні пароплав «Ленін» лежить на глибині 96 метрів під водою.
Підводний човен Щ-212
Підводний човен Щ-212 була закладена 18 листопада 1934 на заводі імені 61 комунара в Миколаєві, через два роки спущена на воду, а ще через два роки, в грудні 1938-го, увійшла до складу Чорноморського флоту. Її довжина складала 58,8, а ширина – 6,2. До початку війни човен знаходився в поточному ремонті. Після спішного його завершення субмарина двічі притягувалася до несення дозорної служби на підступах до головної бази Чорноморського флоту. А її перший вихід в район противника мало не став останнім – над човном вибухнула протичовнова міна. Повернувшись в порт, човен півроку простояв не ремонті. Після субмарина перейшла до Новоросійська, звідки зробила два рейси до обложеного Севастополя. При поверненні з другого рейсу човен атакували і катери, і бомбардувальники. У третій похід «щуці» так і не вдалося прорвати блокаду. У грудні 1942 року шлях підводного човна пролягав у районі Портицького гирла Дунаю – там, де раніше пропали безвісти човна Щ-208 і Щ-213. Після 11 грудня Щ-212 на зв’язок не виходила і в базу не повернулася. З даних радіоперехоплення командування зробило висновок, що субмарина 19 грудня стала жертвою атаки ворожих літаків у районі Синопа, однак в архівних матеріалах противника подібної атаки ніколи не значилося. Щ-212 забрала з собою життя 44 членів екіпажу.
У 1974 році миколаївські аквалангісти біля острова Зміїний виявили підводний човен, що до цього вважався кам’яною грядою. Після декількох занурень, скоєних вже в наш час, аквалангісти впевнено стверджують: це дійсно підводний човен “Щ-212”.
Німецький корабель «Santa Fe-»
У жовтні 1939 року при переході Південна Америка – Німеччина німецьке судно було захоплене французькими військовими кораблями, до листопада 1942 плавав під французьким прапором із назвою “St. Andre”. При окупації знову перейшов під німецький контроль і отримав колишню назву «Santa Fe-». У 1943 році судно перейшло на Чорне море.
У листопаді 1943 року конвой у складі транспорту “Santa Fe” в охороні есмінця “Marasti”, судна-пастки “Lola”, а також мінзага “Admiral Murgescu” і німецьких тральщиків R-165, R-197 і R-209 прямував з Констанци до Севастополя. На борту “Santa Fe” перебувало 12 штурмових гармат StuG III, 2 “Ягдпанцера” і 1278 тонн різноманітних військових вантажів (боєприпаси, авіабомби, бензин в бочках та інше). Рано вранці в районі носового трюму стався вибух. У результаті вибуху почалася пожежа, пізніше пішов внутрішній вибух. Судно тріснуло на дві частини і на протязі декількох хвилин затонуло. Загинуло 28 осіб. Пропало безвісти 16 людей. Причина загибелі корабля досі невідома.
На сьогодні добре збереглися ніс корабля, гвинти, і залишки вантажу, уламки військової техніки – катки від штурмового знаряддя, гусениці, бочки.
За матеріалами: