ПОЛЯКИ: ЖАРТУЮТЬ БЕЗ ОБРАЗ
У Польщі 1 квітня називають Днем жартів. І його головний девіз – пожартувати, не образивши. «Підколи у поляків добрі, – розповідає Світлана Бойко, яка 5 років прожила в Польщі. – Наприклад, вони можуть запропонувати сік, а налити замість нього вина, перевести стрілки годинника (але при цьому простежать, щоб не порушити плани людини). А ще можуть наколоти сигарети ефірним маслом. Люблять тут малювати і карикатури. Але вони узагальнюючі, зображення ніколи не вказує на конкретну людину, при цьому завжди зрозуміло, наприклад, політики якої партії висміюються».
До слова, добродушний гумор поляків залишив слід навіть у їх протестах проти червоної влади. Так, у місті Вроцлав у 80-х роках народилося опозиційний рух «Помаранчева альтернатива», який очолив польський художник Вальдемар Фрідріх. Найвідоміші акції та демонстрації цього руху носили абсурдні назви, наприклад, «Свято Горщиків», «Туалетний папір» (маніфестанти виходили протестувати «одягненими» в туалетний папір) або, наприклад, «Гноми на вулиці Свидницькій».
Що до останньої, то напередодні її проведення «помаранчеві» прикрасили стіни будинків Вроцлава зображеннями гномів у помаранчевих ковпаках і роздавали людям листівки з написом, що «соціалізм високо цінує ідеї гномів, і не тільки за червоний колір їх капелюхів». Всіх просили прийти у костюмі гнома (або хоча б у помаранчевому ковпаку): у результаті десятки “гномів» танцювали на вулицях Вроцлава, а дітям роздавали льодяники і співали колискові пісні.
Карикатури. Передвиборна програма є – потрібна золота рибка
З ВОВОЧКИ В ЯСЯ. Що ж до польських анекдотів, то у поляків, як і у нас, є аналог всім відомого школяра-пустуна і двієчника Вовочки. Тільки в Польщі його звуть Ясем (повне ім’я – Янек). Теми анекдотів про нього дуже схожі на ті, що й у нас: Ясь завжди злегка іронічний, у нього є вчителька, з якою, як завжди, не складаються відносини, він задає їй «дорослі» нескромні питання. Приміром, один з анекдотів звучить так: «Ясь, твій тато знову зробив за тебе домашнє завдання?» – запитує вчителька. – «Ні, ваша остання двійка його добила».
ГУРАЛИ І ЦЕПРИ. Ще одні незмінні герої польських анекдотів – гуцули (гурали), які живуть у горах на півдні Польщі. «Над ними сміються, тому що вони живуть як би відірвано від решти суспільства, зберігають свій місцевий діалект і національний одяг, – розповідає Світлана. – Всіх інших вони називають «цепрами», а самі себе гурали називають «баца», що означає «господар»». Ось один з анекдотів про польських гуцулів: «Турист в долині віджимається. Баца дивиться й дивується: «О, який гірський вітер подув, жінку з-під цепра здув».
Гурали теж люблять посміятися над «цивілізованими» міськими цепрами. Наприклад, в туристичному місті Закопане місцеві собаки – білі пухнасті вівчарки, які здалеку можуть нагадати вівцю. Цей факт став приводом для чергового жарту: приходить людина до бацу і каже: «Баца, якщо я вгадаю, скільки у тебе овець в стаді, віддаси мені одну?». Здивувався баца: «Ну, якщо вгадаєш … – бери ». «68», – радісно вигукує чоловік. Баца знизує плечима: «Бери». Той кинувся до овець і вже пальці в шерсть запустив. А баца кричить услід: «А якщо я вгадаю, ким ти працюєш, то повернеш бідолаху?». Тепер вже людина дивується: «Поверну». «Ти експерт Євросоюзу з питань сільського господарства, – впевнено чеканить баца, – і постав мою вівчарку на місце».
БРИТАНЦІ: ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ СМІХУ ДВІЧІ
Жарт в ЗМІ. Написали, що сторінку можна спробувати на смак
Британці святкують День сміху двічі. 1 квітня (April Fool’s Day – «День квітневого дурня») та 13 березня – День Червоного носа. Це свято – основний спосіб збору благодійних коштів на допомогу нужденним фондом «Розрядка сміхом». Британці в цей день купують дурні клоунські носи. Святкові заходи проходять по всій країні, а по телевізору йде трансляція благодійних концертів і шоу за участю відомих коміків, гумористів та інших англійських знаменитостей. Суми, які збирають завдяки червоним носам, вражають – від 600 000 до 60 000 000 фунтів стерлінгів за одне свято.
До речі, самі червоні носи змінюють свій вигляд з року в рік. Наприклад, якщо спочатку це був звичайний поролоновий ніс, то вже в наступному році він був з усміхненою мордочкою, потім – з ручками і навіть піщалками. На честь цього свята організатори придумали навіть великі носи для машин, будинків, кораблів і навіть мостів. А один з найоригінальніших носів – це ніс для кабіни вертольота або ніс-кабінка колеса огляду.
«ПОЦІЛУЙ КОРОЛЕВУ». 1-е ж квітня святкують з підколами. Особливо в цьому плані відрізняються ЗМІ. Причому вони містять елемент гри. Наприклад, на веб-сайті видання публікують три новини, одна з яких – розіграш. Читачі повинні вгадати, які новини – реальні, а які – вигадка.
«Одного разу дуже популярний англійський шаховий веб-сайт пішов цим шляхом розіграшів і опублікував три новини, в одній з яких розповідалося про нову шахову гру, яку придумав один топ-шахіст України, – «Поцілуй королеву». Дві інші новини – про те, що доведено, ніби шахи прийшли з космосу і що у відомого шахіста Роберта Фішера залишилася після смерті спадкоємиця-дочка – британцям здалися правдивими, і вони проголосували за те, що наш шахіст таку гру придумати не міг. Український гравець дуже засмутився, тому що це була чиста правда», – розповідає українка Олена Бойцун, яка рік навчалася і жила у Великобританії.
«ТИТАНІК» ВОСКРЕС. До речі, британці дуже довірливі. Так, у 2001 році одна з британських радіокомпаній повідомила, що нарешті побудували точну копію того самого «Титаніка». А подивитися на «відродженого» можна буде на кручі Бичі-Хед 1 квітня. У цей день там зібралося стільки людей, що через це на скелі утворилася велика тріщина. Довелося терміново евакуювати обманутий народ, а радіостанція повинна була вибачитися.
АВСТРІЙЦІ: ВІДПРВЛЯЮТЬ В КВІТЕНЬ ПО-ЧОРНОМУ
В Австрії у свята 1 квітня особливої назви немає. Проте є такий першоквітневий вираз: «Відправити людину у квітень», – за допомогою жарту. А коли той, кого туди відправляють, попадається на вудку жартівника, йому відразу радісно кричать: «Квітень! Квітень!». «Причому ми не дуже церемонився, коли розігруємо когось, – говорить австрійка Вероніка Ешбахер. – Найулюбленіший для нас гумор – чорний. А найулюбленіші анекдоти – про смерть».
Гумористичними «завсідниками» австрійських анекдотів, за словами Вероніки, часто стають їх сусіди – німці, яких «добрі» австрійці називають «піфке» (а німці в свою чергу австрійців називають «есі»). До речі, існує легенда, яка пояснює, чому так вийшло. Якщо їй вірити, то в 1886 році на честь закінчення пруссько-австрійської війни вирішили влаштувати грандіозний парад, в якому брали участь і прусські солдати. Задавали ритм оркестру на марші відомий музикант Йоганн Готфрід Піфке і його брат. Хтось серед глядачів їх впізнав і радісно закричав: «Піфке йдуть!». Саме так це прізвисько і прилипло спочатку до прусським солдатам, а потім і до самих німців.
Австрійська нелюбов до німців відбилася в такому анекдоті, який розповіла Вероніка: «В австрійському місті Тіроль в барі сидять американець, німець і австрієць і п’ють пиво. Американець випиває з свого келиха, підкидає його в повітря, дістає з кишені пістолет і стріляє в стакан, який розлітається на дрібні шматочки. Потім каже: «У нас в Америці так багато грошей, що ми не можемо дозволити собі пити з одного келиха двічі». Німець, щоб не вдарити в бруд обличчям, робить те ж саме. Потім настає черга австрійця. Він випиває своє пиво, підкидає келих в повітря, а потім – бере пістолет американця і застрелює німця з такими словами: «У нас в Тіролі так багато німців, що ми не можемо дозволити собі пити з одним німцем двічі».
НІМЦІ: В ДЕНЬ СМІХУ ДАРУЮТЬ ЖИР КОМАХ
Жорсткий гумор. Під час карнавалів німці не щадять нікого
У Німеччині вважається, що вперше 1 квітня як День дурня почали відзначати в Баварії – з 1584 року. Саме з тих часів ростуть ноги у традиції дарувати на 1 квітня один одному «жир комах», «півнячі яйця», «гусяче молоко», «засушений сніг».
У оригінальності намагаються переплюнути один одного не тільки пересічні німці, а й німецькі газети. «Наприклад, в 2009 році одна з газет повідомила, що чемпіонат світу з футболу в 2010 році пройде все-таки в Німеччині, і дала докладні інструкції тим, хто вже встиг придбати квитки до Південної Африки, – розповідає українка, яка вже давно живе в Німеччині, Світлана Радомисельська. – А багато німців всерйоз сприйняли першоквітневе повідомлення однієї газети про те, що Ангела Меркель планує розпустити парламент. Були розіграші і в стилі «новини компаній». Наприклад, що, нова плівка фірми «Кодак» передає не тільки колір зображення, але і запах».
СВОЇ – СМІШНІШІ ВСІХ. За словами Світлани, герої німецьких анекдотів найчастіше – жителі окремих регіонів Німеччини. «У німецькому сприйнятті уродженці Пруссії – гонористі, баварці – нахабні, східні фризи (жителі південно-заходу Німеччини) – дурні, берлінці – спритні, саксонці – підступні, шваби (північний захід Німеччини) – скупі», – говорить Світлана. Наприклад, візьмемо східних фризів. У Німеччині про них існує серія анекдотів а-ля наше «Вірменське радіо». Наприклад: що буде, коли помре останній східний фриз? Найдурнішими тепер будуть поліцейські. Або ще: Чому східні фризи кладуть газети в морозилку? Щоб новини не старіли. А наприклад, жителі Кельна жартують над жителями Дюссельдорфа, називаючи їх не «d?sseldorfer», а «d?sseldoofer» (справа в тому, що «doof» у перекладі з німецької означає «дурний, тупий»).
ФРАНЦІЯ: ВІШАЮТЬ НА СПИНУ РИБУ
До 1564 у Франції 1 квітня всі французи святкували новий рік – це був перший день у році. Однак після переходу на новий календар всі стали вітати один одного з новим роком вже «по-сучасному» – 1 січня. Але деякі жартівники все одно вирішили не змінювати минулої традиції і продовжували заради сміху вітати один одного з новим роком і дарувати жартівливі подарунки. Так і з’явилася традиція першоквітневого розіграшу. А сам першоквітневий жарт у французів називається – «квітнева риба». Чому так вийшло? Тут версії розходяться. Наприклад, за однією з них – риба стала «першоквітневою», тому що в квітні Місяць покидає зодіакальний знак Риб.
У будь-якому випадку – французи в цей день (особливо діти) люблять вирізати з паперу різнокольорових рибок і чіпляти їх «жертві» на спину, природно, щоб вона цього не помітила. Чим довше бідолаха не помічає рибку у себе на спині – тим смішніше. А коли об’єкт глузування виявляє жарт, жартівник кричить: «Квітнева риба!». Але французи люблять не тільки нешкідливі жарти. В арсеналі жартівників є багато чорних анекдотів. Наприклад, після того як мера Парижа на одному з прийомів якийсь чоловік ударив ножем, серед французів з’явився анекдот, в якому мер відмовився від запрошення на фестиваль метальників кинджалів, тому що у нього на них алергія.
БІДНІ СУСІДИ. Француза жаб’ячою лапкою не нагодуй – дай посміятися над бельгійцем або швейцарцем. Перших вони вважають дурними («в одного бельгійця викрали авто, але, на його превелике щастя, він встиг запам’ятати її номер»), друге – занадто повільними (анекдоти про них схожі на українські і російські жарти про естонців).
ГРУЗИНИ: РОЗПОВІДАЮТЬ ЖАРТИ ПРО МІХО І МАРО
Грузинське 1 квітня нічим не відрізняється від українського. Зате тут є особливості національного гумору. Грузини недалеко пішли від інших народів і так само, як і австрійці, поляки чи німці, жартують над різними етнічними групами, які населяють територію їхньої країни.
Як розповів керівник координаційної служби громадського об’єднання «Георгія» Давид Куртанідзе, особливою популярністю користуються анекдоти про сванів (жителі Сванетії, це гірський край у Грузії). «Вони живуть як би ізольовано від усіх і займаються переважно сільським господарством. Саме тому їх висміюють за їх простодушність, консервативність і провінційність, – говорить Давид. – Наприклад, смішний для грузинів анекдот про Свана такий: сван зайшов в інтернет і заблукав. Або: свани закручують лампочку вп’ятьох – один з них, стоячи на столі, тримає лампочку, а інші крутять стіл».
А ось образ кахетинців (Кахетія – край виноробства) в грузинських анекдотах – дещо інший. Класичний «анекдотичний» кахетинец – це незграбний товстун, який трохи лінивий і дуже любить випити. «Найчастіше героями анекдотів про кахетинців стає пара подружжя Міхо і Маро, а ось теми анекдотів про них самі різні, – розповідає Давид. – Наприклад, в одному з них розповідається про те, як Міхо відпочиває під деревом, в той час як у нього у дворі проходить екскурсія. Один з туристів безуспішно намагається звернутися до Міхо спочатку англійською, потім французькою та німецькою мовами. Однак так і не отримує відповіді на свої питання. З тим і йде. Чуючи цей монолог, його дружина Маро починає дорікати свого чоловіка в лінощах, і що він тільки те й робить, що лежить час ледарює, а ось, мовляв, турист-розумниця і знає стільки мов. На всі ці закиди Міхо спокійно відповідає: «І що, хіба йому його знання допомогли?».
ІНДУСИ: ПІДСОВУЮТЬ ПЕТАРДИ
1 квітня відзначають і в Індії. Причому підколюють тут не по-дитячому. «Одного разу друзі розіграли мого чоловіка. Він завів машину і попросив одного з них сигарету. Вони ж йому замість неї підсунули щось а-ля петарди. Коли вона вибухнула у чоловіка в руках (благо він зміг ухилитися, щоб не поранитися), то друзі йому незворушно відповіли, що молилися в храмі кілька годин перед цим, щоб вона йому в очі не потрапила», – розповідає українка Світлана Гровер, яка зараз живе в Індії.
ЗАЛІЗНИЧНИЙ ГУМОР. Особливо люблять індуси посміятися над сикхами (вони носять тюрбан, довге волосся і бороду), яких в анекдотах і жартах називають сардарами. Якщо хтось погано веде машину, індус обов’язково скаже: «Напевно, сардар за кермом». Що ж до ще одних героїв індійських анекдотів, то це потяги, які тут частенько не приходять за розкладом (часом запізнюються навіть на 4-5 годин!). На цю тему існує безліч анекдотів. Наприклад, такий: у індійському місті сталося чудо – вчасно прийшов поїзд. Перші сторінки індійських газет рясніли заголовками: «Потяги в Індії нарешті починають приходити вчасно!». Проте вже наступного дня у всіх ЗМІ з’явилося гірке спростування: виявилося, що потяг просто запізнився рівно на добу.
За матеріалами: