Жив-був чоловік. І було в нього … 118 дітей! Четверо – свої, решта 114 – хрещені, а ще він більше 100 разів був сватом. І живе досі в невеликому містечку Новоград-Волинський на Житомирщині. Звуть його Андрій Газаров, і він зовсім ще молодий як для батька-рекордсмена – йому всього 39. Першій його хрещениці трохи менше – 29.
«Мені було 10 років, ми жили в містечку, де було багато військових, – розповідає Андрій. – І ось в сім’ї, яка тільки-тільки переїхала і не нажила ще друзів, потрібно було охрестити дівчинку. Я любив дітей, з сусідськими багато возився, і тому цю місію довірили мені, хлопчику. Я відразу запереживав: де ж я грошей на подарунки візьму? Просити у батьків – не варіант, мені ж таку відповідальну справу довірили! Влаштувався мити машини. Хрещеницю звуть Олечка, живе вона зараз за кордоном, коли грала весілля – покликала і мене до Канади. Але все ж основна кількість моїх хрещеників живе в моєму місті, а ще два десятки по всьому світу розкидало: Казахстан, Вірменія, Італія … До речі, про останню. Пару років тому я хрестив малюка-відмовника в нашому Будинку дитини, Мишка. Йому тоді поставили страшний діагноз – СНІД, а я його відвідував, привозив речі. Через рік його забрала сім’я з Італії. І там його діагноз не підтвердився! Він абсолютно здоровенький, рум’яний, прекрасний, гарний, улюблений! Ось у липні поїдемо на день народження, нам запрошення надіслали».
Такі от історії в Андрія припасені мало не про кожного хрещеника: «Є у мене Дмитро Марон, дорослий хлопець вже. Прийшов якось до мене ввечері: батьки заборонили одружуватися. Чим їм наречена не догодила? Хіба що з небагатої сім’ї, але і красуня, і розумниця … Я тягти не звик: телефоную кумові-батюшці (а вже за північ перевалило): так і так, можеш відкрити церкву? Тут пару повінчати потрібно. Батьків вранці поставили перед фактом. Ображалися вони на мене з місяць. Але молоді до цих пір душа в душу живуть».
Андрій великий любитель свят: «У Новий рік запрошую всіх своїх хрещеників і кумів. У квартирі не помістяться – знімаю зал у ДК і ставлю велику ялинку. Здорово бачити стільки щасливих дитячих облич, навіть не уявляєте наскільки! У мені, видно, ніяк не помре педагог. Я вивчився на вчителя, але потім – перебудова, і я зрозумів, що прогодувати сім’ю на таку зарплату не зможу. І став бізнесменом, продаю телефони і можу хоч трошки дарувати дітям щастя. До речі, в бізнесі мені вічно щастить. Напевно, тому, що, хоча я ніколи церкві десятину не віддавав, половину доходів витрачаю на хрещеників і кумів. А в цьому році дав золоту медаль – 9 г – чоловіку, який більше всіх допомагав моїм кумам: лікував їх та їхніх дітей – це лікар, хірург Любомир Дутчак, на жаль, не мій кум – діти вже дорослі».
На питання, кого він хотів би ще охрестити, Андрій сміється: «Боюся, це неможливо. Свого власного двійника. Щоб можна було його час від часу просити підмінити мене на роботі».
Суперхрещеного незабаром внесуть до Книги рекордів України – для цього треба зібрати довідки по всіх церквах на всіх його хрещеників, чим друзі Андрія зараз і займаються. А на питання, на якому числі хрещеників Андрій планує зупинитися, він відповідає так: «Такої цифри нема, можливо, похрещу і всю планету. І, може, потраплю до Книги рекордів Гіннесса».
ПРИДУМАВ САЙТ ДЛЯ КУМІВ І ДЕНЬ КУМА
Директор ДК Ірина Антипчук
Число кумів Андрія перевалило за 1200: «При тому що з кимось я хрестив діток вже кілька разів, так було б більше. Рекордсменка – чотири рази кума – директор ДК Іра Антипчук (на фото). А ще я хрещений дід: мій хрещеник попросив охрестити і його сина теж». Приходять до кума-героя і незнайомці: «Кажуть:«Нам про вас друзі розповідали». Я від хреста не відмовляюся – гріх. Але часом бачу, що прийшли з корисливими цілями: я дитину без подарунків не залишу, а кумам допоможу, як зможу. Але, потрапивши в коло кумів, люди змінюються: вони когось починають виручати, інші їм допомагають».
Ескіз золотої медалі. Її Андрій вручив лікарю за допомогу кумам. З особистого архіву
Андрій навіть створив сайт, на якому просуває цікаву бізнес-ідею: реклама від кума. На сторінці так і написано: «Кум Валера. Копіювальні послуги» та поряд контакти. «Серед моїх кумів багато підприємців. Випустимо дисконтні картки і роздамо нашим кумам: їх власникам ціна буде «як для своїх», – говорить Андрій. У наступному році він здійснить і давню мрію: «Ми заснували День кума – остання неділя січня. Влаштуємо свято на площі міста. Я запрошу своїх кумів, а ті – своїх, а свої – ще своїх. Будуть сценки, анекдоти, і ще організую безкоштовний зв’язок, щоб кожен міг куму в будь-яку точку світу зателефонувати і привітати зі святом. Я вірю, що з маленького містечка ця традиція пошириться по всьому світу».
Газаров усвідомлює, що його роль – не тільки подарунки, а й відповідальність перед вищими силами: «Страшного суду зовсім не боюся. Своїм прикладом і вчинками моїх друзів ми показуємо маленькій людині приклад, і він виросте добрим і щирим. В Україні є традиція – хрещених в день весілля хрещеника на лавці носити. Так ось перший мій тост за немовля завжди такий: «Нехай мені не буде соромно за хрещеників, коли мене будуть на лавці піднімати».
ДРУЖИНА: «У МЕНЕ «ДРУГИХ ДІТЕЙ»- 5»
Подарунки хрещеникам чоловіка купує дружина Наталія. Фото з особистого архіву
Своїх дітей у Андрія четверо. Старшій дочці – 19, вона живе в Ізраїлі, служить в армії. Синові – 13, а живуть з татом 8-річна Карина і 2-річна Христина. «У мене хрещеників не в приклад менше – п’ятеро, – розповідає третя дружина суперкума Наталія Бєлкіна. – Моя місія в захопленні чоловіка – купівля подарунків. А його філософію: на 1-му місці друзі, потім – сім’я, я не засуджую: Андрій багато часу проводить з нами, і на життя нам вистачає, і кумів наших я теж люблю».
Андрій (третій праворуч у 1-му ряду). З частиною хрещеників і кумів. З особистого архіву
За матеріалами: