В Житомирі багато пеньків. Це навіть не секрет і про це усі знають. Але вже багато років на це ганебне явище доводиться закривати очі.
Боротися з пенькам нелегко – старі пеньки досить міцно вкорінюються, і щоб їх витягнути і очистити місце для молодих насаджень – доводиться докладати чимало зусиль. Особливо, коли робиш це вручну, так би мовити, рвеш “на пупа”, а не з допомогою спеціальної техніки.
Отож, як бачимо, боротися з старими пеньками в Житомирі, справа справжніх героїв, яких треба нагороджувати усіма можливими почесними грамотами міськвиконкому, обларади і ОДА. А також заохочувами матеріальними преміями.
Сьогодні боротьбою з пеньками займалися житомирські комунальники, а якщо точніше – зеленбудівці! Фронт робіт – вулиця Максютова. Там зосередження пеньків на один квадратний метр чи не найбільше у всьому місті. З двох сторін дороги за тротуаром через кожні 5 метрів – пеньок!
На боротьбу з цим лихом вийшло шість героїв-сміливців. Чому героїв? А тому, що із засобів боротьби з пеньками у них було декілька сокир та лопат. І ніяких вам “бурових установок”, “пенькоподріблювальних машин”, іншої дорогої техніки. Вона у місті, звичайно ж є. Комунальники, навіть, якось демонстрували її роботу, викорчовуючи пенька на перехресті вулиць Київської і Шелушкова. Але, виявляється, на Максютова, запускати таку машину забороняють підземні комунікації, які за останні 40 років міцно переплелися з кореневою системою колишніх дерев, а тепер – пеньків.
Тому, як кажуть, лопати в руки, і вперед! За один день герої-пенькоборці вручну впоралися з чотирьма пеньками. Всього в 2 ряди обабіч проїжджої частини Максютова стоїть 14 пеньків, тому до кінця робочого тижня зеленбудівці поставили собі завдання впоратися ще із десятьма.
Усього, як зауважує начальник “КП “Зеленбуд” Валерій Дев’ятко, у Житомирі свого останнього часу очікують ще 202 пенька. І лише близько десятка з них дозволяється викорчувати спецтехінкою. Так, за минулий місяць уцілому викорчувано 30 пеньків.
Але найприкрішим фактом є те, що кількість пеньків від цього не зменшуються, оскільки до когорти старих пеньків додаються все нові і нові. Десь вітер пройшов, десь обледеніння гілок, десь, не дай Боже ДТП, дерево впало – і, тут як тут, новий пеньок.
Тому можна лише захоплюватися самовідданою роботою цих людей, які власними руками, спинами і мозолями протистоять, здавалося б, непереборному лихові, назва якому – житомирський пеньок!
Зважаючи на кількість пеньків, Максютова можна було б сміливо переназвати (зараз модно у Житомирі змінювати назви) вулицею Пеньковою… :)))
Очі бояться, а руки роблять…
Пеньок, проти лопати, сокири, людських рук і спин: хто кого?
Головне – очистити кореневу систему…
… а потім вступають в роботу сокири…
… з іншого боку – теж пеньок…
Житомирські “дереволомні”… Чим не каторга?
