Під опікою прокуратури Житомирщини: у Бердичеві випускники школи-інтернату висадили алею декоративних квітів

Сьогодні у Бердичівській школі-інтернаті відбулося свято останнього дзвоника. Свято, водночас, радісне і сумне. Для цих дітей – сумне удвічі. Останній дзвоник вони зустрічали без материнських сліз радості та батьківської підтримки.

Вони виростають з дитинства і вступають у доросле життя так і не пізнавши того щастя бути Дитиною, яку батьки люблять, опікають, підтримують, дають мудрі настанови, допомагають “вибитися у люди” у цьому жорстокому світі.

Матерів їм замінили вчительки інтернату, а батьків, з останнього часу – працівники прокуратури Житомирської області. Минулого року прокурори взяли шефство над цією школою-інтернатом і увесь цей час навідуються до його вихованців з подарунками. Вони спілкуються з дітьми, дають їм необхідні для формування адекватної моделі поведінки життєві поради, підказують, як краще поступити у тій, чи іншій ситуації. Іншими словами, вони намагаються замінити батьків, хоча зрозуміло, що справжніх батьків дитині ніякий добрий дядя не замінить.

Сьогодні тут був останній дзвоник. Делегацію опікунів очолив прокурор Житомирської області Микола Франтовський. Діти у подарунок отримали великі валізи, наповнені якісним одягом, який допоможе їм впевнено себе почувати у спілкуванні з однолітками. Далі вони отримають освіту у навчальних закладах різного ступеню акредитації. Двоє з десяти випускників здаватимуть ЗНО, а отже – вступатимуть до вищих навчальних закладів. Усі інші вибрали профтехосвіту та навчання у технікумах.

Держава дає їм пільги при вступі і непогану стипендію. Прожити якось можна. Головне – відчувати себе людиною і розуміти, що Бог дав тобі життя не для того, щоб його згубити. Немалий відсоток дітей з інтернатів “вибиваються” у люди. Хоча їм у сотні разів важче, ніж тим, у кого є сім’я.

Випускники висадили алею декоративних рослин – кущів самшиту. Тепер у них така традиція. Впало у око наскільки роботящими і непримхливими є ці діти. Незважаючи на те, що у них випускний останній дзвоник, дівчата з хлопцями, не дбаючи ні про які “манікюри”, руками працювали з землею і посадили кущі дуже якісно і швидко. Директор школи-інтернату зазначає, що діти у них дуже працьовиті – усі клумби та алеї, чистота та порядок на території інтернату вони забезпечують своєю працею.

Микола Франтовський, прокурор Житомирської області: “Чому прокуратура вирішила взяти під опіку інтернатний заклад? Все просто: у своїй роботі ми часто змушені стикатися зі злочинами, скоєними дітьми. Розбираючи ці випадки ми бачили, що у своїй більшості цим дітям у їхньому житті більше за усе не вистачило людської теплоти, розуміння, підтримки.

Саме тому ми і вирішили взяти шефство саме над інтернатним закладом, де зростають діти, які позбавлені радості сімейного виховання. Сподіваюсь, що наша опіка убереже їх від хибних кроків та допоможе завоювати гідне місце у суспільстві.”

Боднарчук В’ячеслав, помічник прокурора області з питань захисту прав і свобод дітей: “Минулого року керівництвом прокуратури області було прийнято рішення взяти опікунство над цим інтернатним закладом, у якому сьогодні навчається 167 вихованців. Увесь цей час прокуратура Житомирщини сприяла отриманню дітьми освіти за максимально сприятливих умов.

Кожен прокурор району взяв шефство над одним із класів, кожне день народження вихованців інтернату не проходить без відвідування закріпленого за дитиною працівника прокуратури. Діти нас чекають і з радістю йдуть на контакт. І справа тут не лише у подарунках, а у людському спілкуванні зі старшими людьми, у якому, вони, на жаль, обділені долею.”

Павлюк Людмила, заступник директора інтернату з виховної роботи: “Діти, наші випускники, мають повну свободу, куди їм поступати по закінченні школи. Держава їм у цьому сприяє: якщо вони по кожному з предметів набирають мінімальний бал ЗНО, який складає 124 бали – університет зараховує їх на навчання за державним замовленням. Діти вчаться безкоштовно і отримують пристойну стипендію.

Сьогодні ми випускаємо 10 вихованців. Двоє з них націлені на вищу освіту, усі інші – на навчання у коледжах та технікумах. Сподіваюсь, доля їм посміхнеться у їхньому житті. Вони на неї заслуговують, чи не більше за інших.”

Віктор Шовтюк, випускник бердичівської школи-інтернату: “Ще задовго до останнього дзвоника нам розповідали, які існують професії і які перспективи у житті вони дають. Кожен з нас обрав щось своє. Я, наприклад, вступатиму в житомирське училище №5 і вчитимусь на спеціаліста з деревообробних верстатів. Справжнє життя після школи тільки починається.”