Рік тому не стало українського студента Ігоря Індила. Він згинув у райвідділку міліції, за її ж версією від того, що неодноразово сам себе кидав об підлогу.
У студентства та батьків загиблого інша версія – його забили до смерті ті, хто, здавалося б, мав би нас захищати. Ми не слідство, тому не будемо нікого звинувачувати наперед. Але, все ж, якщо це так (версія студентів та родичів загиблого, все ж більш вкладається у здоровий глузд), то звідки така нелюдська жорстокість? Навіщо знущатися над, справді, суспільно-відповідальними і свідомими громадянами? Є ж купа справжніх злочинців, в кінці-кінців… А потім, трошки лукаво ображатися, що народ “не любить” міліцію, даючи їй різного роду ганебні прізвіська…
І хоча ми дотримуємося презумпції невинності, неприємний осад від того, що у ці дні Ігореві Індилу мав би виповнитися 21 рік, залишається. Житомирські громадські активісти прийшли під стіни УМВС України в Житомирській області і запалили свічки у пам’ять про людину, яка згинула жорстокою смертю безневинно. Зі свічок зробили своєрідний, зовсім не святковий пиріг, пам’ять загиблого вшанували хвилиною мовчання і загадали одне єдине (багато хто скаже – нездійсненне) бажання: “Щоб українська міліція більше ніколи не чинила наругу над людьми”.
