«Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — художній напрям, що заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.
Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла».
Саме це визначення першим приходить на згадку коли бачиш світлини Даніеля Камбуліва. Кожна його робота це невимовне поєднання природних кольорів, текстур, світла й тіні. Це важко передати словами але легко відчути при спогляданні світлин. Натив – ось яку назву дав цьому напрямку сам Даніель. Його роботи важко порівняти з роботами інших фотографів, оскільки чогось подібного не зустрічав у жодному з відомих мені періодичних видань з фотографії, принаймні, не пригадую. І це безумовно привертає увагу.
На більшості світлин Даніеля – Вода. Саме так, Вода з великої літери. Вона надає кожному зображенню глибини, багатошаровості та різноманіття відтінків, сприйняття та сенсу. Можна годинами розглядати структуру дна, або кольорові плями рослин у водяній товщі, або опале листя та результати людського втручання на її поверхні, або відображення хмаринок і дерев, що ростуть неподалік. І все це створює вигадливу гру світла й тіні яка пробуджує в кожному особисті емоції і відчуття.
Але найкраще про свої роботи розповідає сам Даніель. І не важливо що спілкується він переважно англійською мовою, а більшості українських слів не розуміє. Після кожного спілкування з ним заряду позитиву вистачає надовго, а його енергійність вражає.
Протягом дня він безупинно проводив міні-екскурсії, жартував, знайомився, спілкувався і ділився особистими враженнями про свої подорожі іншими країнами, що постійно збирало навколо нього коло зацікавлених слухачів. До речі переважно тільки сам митець може відрізнити у якій саме країні зроблена та чи інша світлина. Без його допомоги важко відрізнити мальовничий куточок Рейна від Тетеріва, Гімалаїв від Карпат, Тулузи від Буків. І цей факт також наштовхує на певні філософські роздуми.
Особливого колориту експозиції надали живі квіти і етнічні українські побутові речі: ступа, прялка, рушники, глечики. Вони органічно вписались в інтер’єр і утворили атмосферу домашнього затишку.
Тепер вже навіть важко уявити, що ця виставка могла й не відбутися. Сам факт її відкриття у Житомирі, в самісінькому серці нашого міста, неймовірний збіг непередбачуваних обставин, ще одна «щаслива випадковість».
Чому саме у Житомирі? Чому саме «КАВОМАНІЯ»? На такі питання Даніель відповідає з притаманною посмішкою: «ПОТОМУЧТО!»
Тим, хто пропустив відкриття, радимо не впадати у відчай. Виставка працює і по сей день. Тому приходите і насолоджуйтеся фотографіями найвищої мистецької якості.
