ТОП-10 залежностей українців

Українське суспільство вражене безліччю хвороб, про які ні влада, ні фахівці не говорять вголос.

Кожен сам може підрахувати, скільки часу, грошей, сил та самого себе він витрачає на те, щоб потурати своїм залежностям, замість того, щоб витратити все це на своїх рідних і близьких. Якщо пригадати не тільки алкоголь, сигарети, наркотики, а й речі і ліки, без яких можна було б обійтися, телепередачі та рекламні ролики, які можна було б не дивитися, Інтернет та відеоігри, в яких можна було б не «зависати», і тощо – неважко усвідомити, що діяльність з підтримки і посилення залежностей стає все більш значущим сегментом економіки.

Телеманія зберігає позиції

«Згідно з даними дослідження ceetv.net, оприлюдненими на каннському телеринку MIPTV, більше третини з 410 міжнародних телеформатів, адаптованих в 2010 році в європейських країнах, довелося на три країни – Росію, Україну і Грецію. При цьому Україна стала абсолютним лідером східноєвропейського регіону, подвоївши в 2010-му кількість запущених форматних телешоу в порівнянні з показниками 2009-го. У минулому році в ефірі з’явилося 25 нових телешоу, створених по закордонних форматах», – розповіла директор медіаконсалтингової компанії Media Resources Management Вікторія Ярмощук.

Втім, українці дивляться телевізор не тільки заради розваги. За даними опитувань Інституту Горшеніна, для 85,4% громадян України телебачення залишається головним джерелом інформації про суспільно-політичне життя країни.

Україні загрожує епідемія віртуальної соціоманіі

Відповідно до опублікованого в кінці травня дослідженню медіаагенції Universal McCann, за популярністю віртуальних спільнот серед Інтернет-користувачів Україна займає п’яте місце в світі, поступаючись лише Філіппінам, Чилі, Еквадору та ПАР: понад 80% активних вітчизняних користувачів Всесвітньої павутини (приблизно 10 млн. чоловік) регулярно «підвисають» у соціальних мережах. У країнах ЄС рівень залученості користувачів в соцмережі нижче (35-55%). За оцінками фахівців, у майбутньому ступінь занурення українців в соцмережі буде збільшуватися. Але визначити, скільки сьогодні в Україні налічується віртуальних соціоманов, важко. «Головна небезпека в залежності від соцмереж – її завуальованість на початкових стадіях. Родичам здається, що якщо видимого збитку, подібно алкогольній або наркотичній залежності, вона не приносить, то все пройде само собою», – розповідає директор центру психологічної допомоги «Вихід є!» психолог-аддіктолог Руслан Ільченко. На думку психологів, головне джерело непереборного бажання перебувати в кіберсоціумі – соціальна стимуляція з боку незнайомих людей, які виявляють інтерес до персональної сторінки користувача, тим самим різко підвищують самооцінку користувача. Крім цього, в соцмережах є можливість реалізувати тягу до насиченої подіями життя. Психологи скептично оцінюють шанси впоратися з мережоголізмом власними силами. «Людина просто поміняє одну залежність на іншу», – впевнений Руслан Ільченко.

На картоплю

Кожен рік з весни до осені старші покоління українців б’ються за картоплю на дачних ділянках, не замислюючись, чи окуповують трудовитрати урожай. За останні двадцять років Україна втратила організоване (промислове) вирощування картоплі. Так, якщо в 1990-м на особистих ділянках вирощувалося до 60% продукту, то тепер понад 97%. Для більшості сільських домогосподарств, які заробляють продажем продуктів, картопля є основною культурою – вона не вимоглива до зберігання і нею можна торгувати протягом усього року. До того ж ціни на картоплю взимку цілком можуть спровокувати новий картопляний бум – охочих садити і збирати, а не купувати за 8 грн./ кг, може додатися.

Зразок для ненаслідування

Україна випередила Росію у боротьбі за право служити еталоном країни, де п’ють багато і неправильно. У 12 країнах з 188 Всесвітня організація охорони здоров’я виявила споживання алкоголю (в перерахунку на чистий спирт) в обсягах понад 15 л на рік на душу населення у віці від 15 років і старше (15 л чистого спирту на рік – це приблизно 100 г горілки в день). Україна в цьому списку на п’ятому місці (15,6 л), поступившись тільки Молдавії (18,22), Чехії (16,45), Угорщині (16,27) та Росії (15,76 л). Але сам по собі рівень споживання не відображає поширеність сильної залежності. В якості індикатора можна використовувати частку чоловіків і жінок, які протягом тижня вдаються до ВЕП – важкого епізодичного питтю. Так за термінологією ВОЗ називається одноразовий прийом 60 або більше грамів чистого алкоголю (приблизно 150 або більше грамів горілки). Українці за цим показником займають третє місце в Європі: щотижня 11,1% населення країни у віці від 15 років і старше здійснюють ВЕП. Більше «вепають» лише ірландці (28,7) і чехи (17,4%).

Мода на куріння набирає обертів

Ні зростання акцизів, ні відсутність реклами не впливає на кількість активних курців в Україні. Скорочуються лише обсяги легально вироблених тютюнових виробів. За інформацією МОЗ, за 2005-2010 роки поширеність куріння в Україні серед населення старше 16 років зменшилася на 13% – до 29%. Але, за словами керівника відділу маркетингових досліджень Imperial Tabacco в Україні Ольги Різницької, близько 33% дорослого населення України курить регулярно, від шести сигарет на день. За даними Euromonitor, всього в трьох країнах Європи курців більше, ніж в Україні (близько 42% з урахуванням споживання контрабанди). Найбільш поширена ця звичка в Австрії і Бельгії (понад 50%), далі йде Греція (43%). Мода на куріння в країнах колишнього СРСР тільки досягає свого піку. Продажі сигарет так званих молодіжних форматів за останні два роки зросли в чотири рази.

П’ять відсотків українців щорічно споживають наркотики

Найбільш небезпечними наркотиками вважаються героїн та інші опіати; Україна за річною поширеністю зловживання ними займає восьме місце в світі і третє – в Європі – 1,16%, або більше 370 тис. чоловік. Рівень більшості європейських країн нижчий українського у два-шість разів. Найвищий рівень річної поширеності зловживання в Україні має канабіс (психотропна конопля і вироблені з неї марихуана і гашиш) – 2,5% (понад 800 тис. чол.). Згідно зі статистикою Управління ООН з наркотиків і злочинності, в рік в Україні лікується від наркоманії більше 40 тис. чоловік, і у всіх у них залежність саме від опіатів. Як відзначається у звіті управління, введення опіатів за допомогою ін’єкцій стає причиною майже 60-70% випадків ВІЛ-інфікування в Україні, а коефіцієнт поширеності ВІЛ серед осіб, що вживають наркотики шляхом ін’єкцій, один з найвищих у світі – 41,8%. Наркоманія приходить в Україну разом з героїном, що надходять з Азії через Росію.

Пристрасть до пігулок

Безрецептурний продаж ліків в Україні призвів до того, що більшість українців вважають за краще займатися самолікуванням. За інформацією Держслужби лікарських засобів, в минулому році продажі лікарських препаратів в Україні збільшилися в натуральному вираженні на 8,8%, до 1,19 млрд. упаковок, і на 19,8% в грошовому – до 20 млрд. грн. Однак, незважаючи на те, що з кожним роком українці з’їдають все більше і більше ліків, здоровіше вони не стають, а тривалість життя не збільшується. На думку аналітика консалтингової компанії «Медтех» Євгенії Голованської, залежність українців від лікарських препаратів стала бичем сучасної вітчизняної медицини – близько чверті громадян безпідставно зловживають таблетками, пігулками або краплями. Ліки увійшли в життя здорових людей міцніше, ніж чай або кава.

Шопоманія – могильник суспільства споживання

Як показало дослідження MMI Ukraine`2011/1, проведене компанією TNS в Україні, жінки набагато більше схильні вдаватися до шопінгу як засобу аутопсіхотерапіі і що ця схильність зростає при переході від старших поколінь до молодих, причому зростає не тільки серед жінок, а й серед чоловіків. Можна припустити, що в нинішньої молоді, коли вона подорослішає, рівень шопоманії знизиться. Але повірити в це не дають дві обставини. По-перше, характер шопоманії як спосіб досягнення психологічного комфорту: такого роду залежності з віком не проходять, а навпаки, схильні посилюватися. По-друге, перетворення шопінгу із засобу досягнення мети (придбання необхідного товару) на самодостатню мету (купівля заради купівлі) відповідає самій суті громадських метаморфоз, що відбуваються в світі. Якщо суспільство XIX століття було суспільством накопичення матеріальних цінностей, а суспільство ХХ століття – суспільством споживання, то в суспільстві ХХІ століття все виразніше проглядаються риси суспільства придбання, для якого процес пошуку та купівлі товару має велику значимість у порівнянні як з володінням, так і використанням купленого.

Жертви рекламних пауз

У США і Європі залежність від реклами давно вже стала предметом соціально-психологічних досліджень, які виділи два її різновиди: відносну залежність, яка виявляється тільки при виборі товару, і залежність абсолютну, коли реклама викликає інтерес сама по собі безвідносно до рекламованого. За результатами дослідження MMI Ukraine`2011/1, проведеного компанією TNS, згоду з твердженням «У більшості випадків я купую тільки ті продукти, рекламу яких бачив або чув» висловили 35,4% респондентів, у тому числі повну згоду – 9,3%. Найбільше згодних виявилося в поколінні 16-24-літніх (41,7% серед чоловіків і 44,1% серед жінок). Але і в більш старших вікових категоріях 25-44 і 45-65 років частка згодних як серед жінок, так і серед чоловіків виявилася досить високою – в межах 32,7-35,2%. Що ж стосується ставлення до реклами як такої, то на пряме запитання про це 35,3% респондентів відповіли: «Не подобається», 38% заявили, що ставляться байдуже, а 18% сказали: «Подобається» (решта вагалися з відповіддю). А позитивне емоційне ставлення до реклами спонукає бажати її бачити і навіть шукати її. До того ж, симбіоз рекламоманіі і шопоманії сприяє посиленню обох цих залежностей.

Мобільний наркотик

Мобільний зв’язок за десять років став шкідливою звичкою людства. Вартість найпершого апарату – цеглиноподібної Motorola – на момент запуску першої мобільної мережі UMC у 1993 році становила $2875. Крім цього за підключення до мережі абоненту доводилося платити $850. Абонплата становила $80, дзвінки по країні – від 40 до 80 центів. Але все різко змінилося в 2000-х. На початку першого десятиліття телефонні трубки стали зручними пристроями з маленькими чорно-білими екранами, що коштували близько $100. Компанії почали приманювати українців безкоштовними дзвінками всередині мережі. Це наочно ілюструє статистика дзвінків МТС: у 2007 році один її абонент вимовляв у середньому 150 хвилин на місяць, а в 2010-му – цілих 500. Платити за зв’язок люди стали теж істотно менше. Якщо в 2003-2004 роках середньомісячний показник доходу з одного абонента був близько $15, то зараз складає всього $5. Якщо врахувати, що абоненти мобільних операторів, згідно з даними iKS Consulting, на кінець березня використовують 53,6 млн. сім-карт і кожен з них вимовляє хоча б по 300 хвилин на місяць, виходить, що за рік всі українці в цілому «сидять на трубці» майже 193 млн. хвилин, пишуть “Коментарі”.