Вона малює картини на склі.
Витончена і, водночас, дуже складна техніка. Скло, за своєю природою, предмет холодний. Незважаючи на це – картини віддають теплоту, добро. Вони переповнені духом сімейної гармонії, яка черпає свою міць в українських національних традиціях.
Львів’янка Наталя Курій-Максимів привезла усю цю красу в Житомир. У ці дні в житомирській арт-галереї «Акрополь» проходить виставка її картин. Протягом місяця житомиряни та гості міста мають чудову нагоду на власні очі побачити майстерність виконання художнього розпису по склу у дусі українських автентичних мотивів.
На Житомирщині львівська художниця уперше. Каже, що незвично їй, дівчині, яка зростала у горах, перебувати на рівнинній місцевості. За короткий термін свого перебування у нашому краї Наталя вже встигла ознайомитися з поліськими традиціями, циклом жниварських свят, народною міфологією.
Репортер Житомира, який взяв собі за мету познайомити житомирян з талановитими людьми, які живуть поруч з нами, поспілкувався з львівською художницею, яка, хоч і живе далеченько, але у ці дні творчо перебуває у нашому місті з культурним привітом зі славних Карпат.
-Отож, пані Наталю, розкажіть про себе. Де виросли, де навчалися, коли прийшли у творчість?
– Народилася я у місті Самборі, на Львівщині, дитинство пройшло в Карпатах в с.Верхнє-Висоцьке. Виховувала мене бабуся, яка і відкрила мені колорит бойківського побуту, навчила колядувати, розповідала давні легенди та перекази. Пізніше вступила в Самбірський педагогічний коледж ім.І.Филипчака на відділення образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Після двох років навчання в коледжі була зарахована до педагогічного університету в Дрогобичі, де здобула спеціальність вчителя образотворчого мистецтва. З 2010 року вирішила поглибити знання в графіці, навчаючись в Українській академії друкарства.
– З чого починали? Чи набула ваша творчість трансформації, чи навпаки, вона залишається незмінною?
– Починала я з академічної школи, пізніше освоювала різні абстрактні способи вираження задуманого, захоплювалась сюрреалізмом тощо. Було багато стилів, і мабуть ще буде. Адже художник має змінюватися, не зупиняючись на чомусь одному, бути постійно цікавим і новим.
– Де черпаєте образи своїх картин?
– Образи черпаю звідусіль, будь-що може надихнути. Зокрема зараз мене надихають традиції нашого народу, його колорит. Це, мабуть, ще з дитинства глибоко сидить у мені, інколи навіть не задумуюсь звідки воно береться, просто малюється і все.
– Техніка розпису по склу – чому саме цей стиль припав вам до душі?
– Техніка малювання на склі мене завжди приваблювала, оскільки, у ній можна поєднати живопис з графікою, а ще тому що це давнє українське мистецтво, яке чудово відображає життя народу і передає його дух.
– Знайомство з Житомиром корінної львівянки: ваші враження від міста та його людей?
– Враження від знайомства з Житомиром приємні. Тепла атмосфера, чудові доброзичливі люди, чисте і привітне місто. Звичайно, кожен регіон України є чимось схожий на інший. Перш за все усі українці, не зважаючи на місце проживання, є щирими, гостинними людьми. Відносно традицій, то у Карпатах можливо менше уваги приділяють хліборобським звичаям ніж у вас на Поліссі. Але загалом звичаї схожі, добре збережені у невеличких селах і призабуті у великих містах.
– Чи вплине на вашу творчість знайомство з поліськими традиціями, Житомиром, виставкою картин у арт-галереї “Акрополь”? Можливо, за час перебування у нашому місті у вас вже виникли нові творчі задуми?
– Так, знайомство з Житомиром вплине на мою подальшу творчість, адже кожен крок не залишається без сліду. Думаю попрацювати над серією робіт, присвяченою жниварським традиціям. Також мене цікавлять образи поліської міфології, зокрема лісовики, мавки, озерні духи, які яскраво показані в творчості Лесі Українки. І під час поїздки Волинською і Житомирською областями у мене з`явилось декілька ідей, щодо подальшої роботи над ними.
______________________________________________________________
Валерія Бохнюк, директор арт-галереї «Акрополь» у Житомирі: «Запрошую усіх отримати незабутні враження від теплих родинних робіт нашої гості, львівської художниці Наталі Курій-Максимів, які сягають глибин української душі. Особисто мені картини Наталі допомогли перенестися у дитинство, згадати як було добре нам, коли ми збиралися усією сім’єю у бабусі, і зрозуміти, що там був присутній дух української родини. Саме цей близький, зрозумілий, глибоко-український мотив присутній у цих витворах мистецтва. Вони вже припали до душі першим відвідувачам виставки. Вони сподобаються і вам.»