Частіше за все із Криму у якості подарунків курортники везуть вино, пахучий мед, ялтинську цибулю та ікру. Всі ці продукти винахідливі аферисти давно навчилися майстерно підроблювати.
Як відрізнити просту цибулю від ялтинської, фальшивий мед від якісного, хороше вино від “шмурдяка”?
Цибулине горе
Ялтинська цибуля, мабуть, стала такою ж візитною карткою Криму, як і Ластівчине гніздо. Привезти додому в’язку красивих голівок – радість для кожного, тим більше, що купити її не важко. Вона продається і вздовж траси південного берегу, і на місцевих ринках. Ціни, щоправда, кусаються – 120-150 грн/кг. Але, як шкода, коли дорогий делікатес гірчить та забруднює пальці синьою фарбою.
Під виглядом ялтинської цибулі, що росте тільки в Оползнєвому (західніше Алупки, Велика Ялта), Пушкіно та Малому Маяці (Велика Алушта), а також у Запрудному (між Ялтою та Алуштою), вам можуть продати схожий на нього голландський гібрид “брусквік” чи сорт “веселка”. При цьому відрізнити “ялтинця” від підробки одним лише поглядом, не зможе навіть професіонал. Колір такий же, цибулина така ж сплющена.
Пенсіонерка Ніна Пшенична вирощує ялтинську цибулю у себе на городі і радить “на око” її не обирати. “Краще розріжте одну цибулину на дольки – справжня ялтинська цибуля дуже соковита, дольки товсті, трохи рожеві. Потім розжуйте шматочок, він не має гірчити, плакати від нього не хочеться. За зовнішнім виглядом, цибулини мають бути невеликими і не обов’язково, як з картинки. Я вже 20 років вирощую ялтинську цибулю і можу сказати, що вона останніми роками уже не така солодка і красива. Інші сорти фіолетової цибулі і більші, і апетитніші на вигляд. Проте це не справжня ялтинська цибуля”, – розповідає фермерша.
Варто також пам’ятати, що ялтинська цибуля зберігається гірше за своїх ріпчастих побратимів, тому у травні – на початку червня замість ялтинця, ви, скоріше за все, купите, в кращому випадку, вирощений у степу гібрид, а в гіршому – звичайну цибулю, яку поливали розчином чорнил. Молоду ялтинську цибулю, за словами Пшеничної, можна буде купити ближче до липня.
Медовий обман
А ще вздовж траси майже цілий рік стоять симпатичні скляні баночки з медом. Липовий, гречаний, лавандовий, акацієвий, шавлієвий, різнотрав’я по ціні від 60 до 80 грн. За півлітрову банку. Найдешевший – соняшниковий. Такого меду одна бджолина родина може зібрати 50 кг – на 40 кг більше, ніж з іншої рослини.
Найдорожчий – лісний та лавандовий, лавандових полів у Криму вже майже не залишилось. Найбільш розповсюджений сорт кримського меду – різнотрав’я. Бджоли збирають нектар із шавлії, синяка, вероніки дібровної. Однак під виглядом різнотравного і рідкісного лавандового, вам можуть підсунути дешевий соняшниковий із ароматизатором.
Враховуючи те, що залізти у банку з медом покупцям не дають, обирати солодкий сувенір доведеться за зовнішнім виглядом. Багато хто воліє купувати рідкий мед, вважаючи, що він свіжіший. При цьому вони дуже помиляються, адже продавці спеціально розтоплюють його для підтримання “товарного вигляду”. Проте мед від цього втрачає всі свої цілющі властивості.
Господар найбільшої в Україні пасіки кримчанин В’ячеслав Савін поділився секретом: нормальний мед через 3-6 місяців густішає, і це значить, що тепер його не можна їсти. “Весь мед, що продається зараз, має бути кристалізованим і густим. Не кристалізується тільки мед білої акації”, – каже він.
Покупців, що купують мед трилітровими банками, чекає іще одна небезпека – половина тари може бути наповнена патокою.
Кому ікра заморська? Желатинова…
У поїздах сполученням “Київ-Сімферополь” на під’їзді до Джанкоя до вас у купе можуть навідатися місцеві жителі із пропозицією придбати червону та чорну ікорку по 200 грн. за банку. Це дуже дешево, враховуючи, що 100-грамова банка у магазині коштує 80 гривень. Продавці запевняють: продукт натуральний, з Азовського моря, прямісінько із бочки. А дешевизну пояснюють тим, що у такий спосіб “лівачать” моряки. Насправді ж, бочка стоїть не на палубі риболовецького сейнера, а у коморі хвацького підприємця.
За словами колишнього “ікорного” комерсанта, мешканця села Нове Життя Джанкойського району Олексія, під виглядом червоної і чорної ікри споживачам продають желатинові кульки із смаковою добавкою. “Береш агар (морські водорості, аналог желатину), кидаєш у гарячу воду. Виходить щось на зразок холодцю. Потім робиш із нього ікринки і все”, – розповідає рецепт кримчанин.
Утім, головний санітарний лікар Криму Наталя Пеньковська сказала, що навіть якщо ікра виявиться справжньою, покупцеві буде ще гірше: “У ікри особливі правила зберігання, її з рук продавати не можна. Купивши і поївши такий продукт, можна сильно отруїтися”.
Відрізнити ж справжню ікру від агарової легко за смаком – справжні ікринки при стисканні тріскаються, із них витікає рідкий вміст. А штучні – однорідні за своєю структурою.
Про вино
Купити влітку кримського вина на розлив дуже просто. На кожному кроці стоять столики, а на них – п’ятилітрові пластикові пляшки із домашнім вином. Сорти – найрізноманітніші. Окрім рідкісного червоного десертного “Чорного доктора”, продають “Чорного лікаря” і навіть “Чорного шайтана” на трояндових пелюстках.
“Аромат пелюсток і шоколаду додаю, аби бодягою не смерділо”, – ділиться секретом продавець домашніх вин, ялтинець Айдер. – Хімію – щоб не грало, а міцність підвищується просто – аптечним спиртом. Дешево і сердито, тільки продати треба скоріше, бо скисне”.
Крім домашніх вин, котрі ми свідомо купуємо на свій страх і ризик, зараз всюди продаються на розлив вина відомих марок. Це, як правило, недорогі, ординарні вина. Проте і тут покупцям часто пропонують порошковий фальсифікат.
Хорошою ознакою “порошковості” вина може стати наявність у фірми-виробника своїх виноградників. Чи купувати таке вино, кожен для себе вирішує сам. Проте варто пам’ятати, що справжній “Чорний доктор”, “Сьоме небо Голіцина” та “Мадеру” у домашніх умовах приготувати неможливо, а у подарунок вино краще купувати у фірмовому магазині.
Отрута на травах
Ще один прекрасний та недорогий сувенір – лікарські трави. Ті, хто в них не розбирається, але поважає таку модну нині фітотерапію, може купити готові трав’яні збори у мішечках – під голову, щоб солодко спати; у пакетах – щоб заварювати чай; у вигляді ароматичних витяжок – для того, аби робити масажі і приймати ванну.
Для нервової системи вам запропонують чай із троянди, м’яти, лаванди та шавлії, від застуди порадять заварити шипшину із лікарськими рослинами. За словами продавців, за допомогою трав можна вилікувати все, включаючи радикуліт і безпліддя, а шкоди від чаю – жодної.
А от експерти радять бути обережними, адже відвари із декількох рослин підвищують чи знижують тиск, впливають на потенцію, згортання крові, а іноді навіть можуть спровокувати викидень. Тому спеціалісти рекомендують купувати фіточаї у фірмових магазинах та керуватися порадами лікарів.
Доцент кафедри народної та нетрадиційної медицини Кримського медуніверситету, кандидат медичних наук Лариса Слобожан не рекомендує купувати трав’яні збори, вартістю до 30 гривень за 100 грамів.
“Високоякісний чай має коштувати вдвічі дорожче. Його упаковують у паперовий пакет чи целюлозу. У пластиковому пакеті трави зберігати не можна. Зверніть увагу на те, як вони нарізані. Треба, щоб не дуже великими шматками, але й не дуже дрібними. А подрібнені у порошок трави при зберіганні втрачають корисні властивості. До того ж, подрібнювати їх варто безпосередньо перед вживанням, і заварювати не одну столову ложку на 250 мл води, а чайну – на півлітра”, – каже вона.
Крім того, варто звернути увагу на склад чаю. Він не повинен повністю складатися із рослин, які містять ефірні масла: чебрецю, шавлії, полину та лаванди. А подушечки з ароматними травами, на думку лікаря, можна використовувати тільки як засіб для опосередкованої психології. Зміцнити здоров’я вони не допоможуть. На щастя, і нанюхатися ялівцем на смерть не можна.
За матеріалами: