Голуби – чарівні птахи. Недарма, вони – птахи миру. Їх першими Ной випустив з ковчегу, щоб сповістити усьому світу, що життя після потопу Бог зберіг.
Благодатний вплив від спілкування з ними відчув і Репортер Житомира. Ми познайомилися з Володимиром Борисовичем Ковалем, голубівником-аматором поштових голубів організації «Голуби нашого краю». Потримати голуба в руках, відчути як б’ється його маленьке серце, як тріпотять розправлені крила, як по-доброму дивиться ця пташка на оточуючий світ – ось що нам вдалося здійснити сьогодні.
От у кого деяким представникам «гомо сапієнс» треба вчитися людяності, так це у голубів. Вони – концентрована доброта. Володимир Борисович каже, що зафіксовано благодатний вплив «голуботерапії» на психофізичний стан людини. Та й справді, які емоції можуть бути від перебування у колі цих чудових птахів? Виключно, позитивні. А уже давно доведено, що внутрішня рівновага, стабільний моральний стан, напряму впливає на фізичне здоров’я людини.
В Житомирі голубівники-аматори з організації «Голуби нашого краю» на Корбутівці мають власний голубівник, де тримають близько 1000 голубів. Є поштові голуби, ті які літають на швидкість і орієнтуються у просторі краще будь-якого навігатора, є й декоративні – дуже гарні домашні голуби.
– Володимире, житомирські поштові голуби приймають участь у змаганнях?
– Так, звісно, як на місцевому, так і всеукраїнському рівні. В минулому році здобули нагороди в змаганні «Голубодром». На міжнародний рівень нас поки не допускали, оскільки в країну офіційно не була ввезена вакцина. Щоправда є інформація, що цього річ вакцину зареєструють, тому є надія, що ми покажемо себе й на міжнародному рівні.
– Як проходить змагання? Голубів завозять подалі від дому а потім відпускають?
– Так, хто швидше прилетить додому, той і виграв. Враховується час перельоту, а відповідно, швидкість польоту.
– Яка найдовша дистанція з якої поштовий голуб може повернутися додому?
– Взагалі-то далі ніж за тисячу кілометрів від дому голубів не випускають. Уявляєте, яка це відстань! Голуби знаходять шлях додому, незважаючи на те, що перевозять їх у закритих контейнерах (голубовозках) і можливості хоч якось запам’ятати дорогу у них немає.
– Яким чином фіксується прибуття голуба в пункт призначення?
– Орієнтовно ми знаємо коли він був випущений і коли його очікувати. Очікуємо. І ви навіть не уявляєте радість, коли на стрісі голубівника ми бачимо свого голуба, якого випустили, наприклад, кілометрів за 500.
– Так це виходить, що для того, щоб не прогавити голуба-спортмсена і зафіксувати рекорд треба постійно дивитися на дах голубівника. Чи є можливість записати інший час прибуття «поштаря», іншими словами – змахлювати?
– Немає такої можливості – змагання фіксується спеціальними годинниками. Перед змаганням вони опломбовуються. На нозі у голуба знаходиться спеціальне кільце, яке виступає у ролі ключа. Голуб прилетів – кільце фіксує на годинникові час його перебування у польоті.
Щоправда, у світі потроху переходять на електронні годинники – це коли голубові чіпляють електронний чіп, а на даху голубівника встановлюють спеціальну антену, яка зчитує номер чіпа і час прильоту голуба додому. Тобто, не треба його виглядати.
– Яким чином голуб знаходить дорогу додому?
– Він орієнтується за семи параметрами. Це і горизонт, і земне тяжіння, і сонце, і, як не дивно, автомобільні траси. Справа у тому, що ця пташка дуже далеко бачить – на відстань близько 100 кілометрів. Тому вона легко знаходить точки орієнтирів, тих місць, де вона вже бувала.
Звісно, голуба треба тренувати. Він з самого дитинства вчиться знаходити дорогу додому. Спочатку він облітає територію навколо рідного голубівника, розвідує все навколо, розглядає місцевість на багато кілометрів вдалину. Потім ми його відвозимо на 20 кілометрів від дому і випускаємо. Він прилітає. Потім на 50, 100, 200, ну і так далі до тисячі кілометрів. Тренований голуб обов’язково знайде орієнтир і повернеться додому.
– Я так розумію, там де голуб народився, туди й рветься його душа. У вас в голубівнику є породисті голуби з Польщі, Німеччини, інших країн. Вони додому не просяться?
– Ще й як! Для цього ми їм підрізаємо пір’я на крилах. З підрізаними крилами вони не можуть літати. Щоправда, пташки линяють і крила відновлюють свою здатність до польоту, тому підрізання проходить періодично.
Породистих голубів, домівка яких не у Житомирі ми використовуємо для селекції. Їхні «діти», народжені вже тут – нікуди не втечуть, бо тут їх коріння, сюди вони повернуться хоч з краю світу. Ось таке у голубів бажання жити у місці, де народився. Чого не скажеш про багатьох людей.
Сергій Фещенко