Поміж стародавнього міста у підніжжі замкової гори, возвеличується духовна прикраса Житомирщини – Успенська церква.
Історію її створення Репортерові Житомира повідав Протоієрей Ярослав Коверчук, завідуючий канцелярією Житомирської єпархії, клірик Свято-Успенського архієрейського собору м. Житомира.
Цей храм вабить красою, дивує величністю, зацікавлює оригінальністю. На місці сучасного кам’яного храму знаходилась дерев’яна церква, побудована в 1700 р., на місці якої існувала ще більш древня святиня.
Протоієрей Миколай Трипольский в своїй книзі «Исторические сведения о городе Житомире, Волынской губернии» написав: «Польские писатели древнейшего времени, описывая город Житомир, свидетельствуют, что в нем до ХVІІІ века не было ни римо-католических костелов, ни других замечательных и видных зданий, но зато были две отвечные православные деревянные церкви…» (Успенська і Хрестовоздвиженська – від авт.)
На жаль, про ці святині не залишилось жодних історичних відомостей, але разом з тим це не мало важливий аргумент про те, що в древньому Житомирі були свої храми, в яких люди молились і приносили безкровні жертви.
За офіційними даними дерев’яна церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці була збудована 5 квітня 1700 року і пізніше була розібрана для побудови другої кам’яної, що стоїть до сьогоднішнього часу. Прямих історичних свідчень ким була збудована немає.
Але була вона невеликих розмірів, оскільки в великі свята під час богослужінь половина людей знаходились на вулиці поза храмом. Тому виникла потреба у побудові нової церкви, яка б змогла вмістити більшу кількість віруючих. Така необхідність проявлялась і в тому, що в храмі знаходилась чудотворна ікона Божої Матері, яку жителі Житомира по особливому шанували і шанують до сьогодні.
Будівництво нового храму мало бути на тому самому місці, де знаходилася стара церква. Але коштів для такого будівництва в той час не було. 16 вересня 1859 року настоятель і староста храму звернулись з проханням у Волинську духовну консисторію, щоб їм видали «книгу для сбора доброхотных подаяний» на час запланованого будівництва, а також, щоб дозволили звернутися з письмовими зверненнями до людей, які б могли допомогти в справі будівництва кам’яної церкви. Таке прохання було виконане. Книгу для збору пожертв було видано на один рік.
В 1861 р. до дерев’яної церкви була прибудована кам’яна дзвіниця і трапезна, в якій був облаштований приділ (вівтар) в честь святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, і освячений архієпископом Волинським і Житомирським Агафангелом 25 квітня 1874 р. В цьому ж році була розібрана дерев’яна церква і розпочато будівництво нової кам’яної за кошти церкви і пожертви прихожан. Після освячення Свято-Миколаївського приділу (вівтаря) богослужіння на час будівництва почали звершуватися в ньому.
Перший проект будівництва храму був складений 1871 році Волинським губернським архітектором Липицьким і затверджений на церковно-будівельному зібранні 31 серпня цього ж року.
Роботи виконувались місцевою церковною двадцяткою під керівництвом архітектора Вормса. 4 червня 1878 р. будівництво храму було оглянуто архітектором Дейнекою. Після цього він склав новий проект на добудування, який був ухвалений церковно-будівельним зібранням 28 липня 1878 р. Будівництво храму продовжувало виконуватися місцевим церковним активом.
В 1880 р. було видано із казни 3.000 рублів на будівництво церкви. Пожертв грошима та матеріалами за весь період будівництва церкви було 30.000 тис. рублів. 10 серпня 1882 р. було закінчено будівництво кам’яної Свято-Успенської церкви і звершено освячення Архієпископом Волинським і Житомирським Тихоном.
В 1891 році добудували в церкві два кам’яних крила, причому до північного зробили кам’яні сходи. В цьому ж році в храмі збудували шість грубок і вся церква стала опалюватися. В 1892 р. приділ, що знаходився в трапезній частині храму в честь святителя Миколая Чудотворця, був перенесений у південну частину храму паралельно до головного олтаря, там де раніше була ризниця, де був похоронений минулий настоятель і будівничий (ктитор) цього храму протоієрей Михаїл Варваринський.
10 квітня 1892 р. цей приділ був освячений Високопреосвященішим Модестом, архієпископом Волинським і Житомирським також в честь святителя Миколая Чудотворця. В 1899 р. з дозволу єпархіальної влади з південної сторони церкви були зроблені кам’яні сходи.
Площа на цьому місці була розширена на дванадцять аршин з укріпленням гори за допомогою каміння, щебеню та насипної землі.
В 1905 р. за кошти громади, внутрішній інтер’єр храму був розписаний масляними фарбами (купол і стелі) з капітальним ремонтом вікон, підлоги, дверей і грубок, облаштований тамбур при вхідних дверях і проведено електричне освітлення. В 1906 р. за кошти громади розписані стіни храму: два зображення багатофігурні і дванадцять двофігурних.
В 1903-1905 рр. від Свято-Успенського храму відділені дві самостійні парафії Свято-Покровська на Крошні і преподобного Іова Почаївського на Мальованці з відчисленням до новоутворених парафій 8/10 його попередньої чисельності прихожан.
В 1909 р. були виділені кошти Священного Синоду, за проханням причту і братства Пресвятої Богородиці при Успенській церкві в сумі 2.000 тис. рублів, на які зроблена капітальна реставрація трьох ярусного іконостасу храму в трьох його приділах – головному і двох бокових, зокрема дороблена частина контуру іконостасу в правому приділі святителя Миколая Чудотворця, розміром два аршини в ширину.
Зроблені нові рами для всіх ікон нижнього ярусу іконостасу, зроблена різьба на чотирьох іконах головного приділу і відповідні написи в трьох іконах нижнього ярусу головного іконостасу. Встановлені всі нові ікони на весь іконостас (русько-візантійський стиль), за виключенням чотирьох місцевих ікон головного приділу. Знову перероблені царські врата в двох приділах. Зроблена позолота і покриття сріблом іконостасу де це потрібно, а весь контур іконостасу покрашений в бордовий колір.
Начиння храму було в недостатній кількості. Облачення було багато, але все потребувало заміни, тому що було старе. Причт до 1894 р. складався з священика, диякона і псаломщика, а з 1 січня 1894 р. затверджено новий причт, який складався з священика і псаломщика. В 1906 році закрите штатне місце диякона.
Успенська церква мала свою землю: 122 саж. в перші частині Житомира на Путятинці в переулку Соляної вулиці; 1725 саж. на хуторі Хінчинці при границі с. Станішовка; 902 кв. саж. в м. Житомирі по шосейній дорозі за православним кладовищем, з правої сторони від міста; 1902 кв. саж. в другі частині м. Житомира по Гончарній вулиці. Вся ця земля була пожертвувана для користі притчу Житомирської Успенської церкви. Поміщиком Житомирським старостою Корчевським в 1725 р. 11 квітня. І з того часу внесена в план міста що без сумніву належала причту Успенської церкви. Половина всієї землі, яка рахувалась на балансі церкви, була орною.
Настоятель церкви проживав в церковному кам’яному домі по вулиці Подольській і займав верхній поверх, а другий священик жив на першому поверсі. На утримання, затвердженим в 1868 р., штатних священо і церковнослужителів виділялося в рік двом священикам 800 руб., і двом псаломщикам 200 руб.
При храмі існувала церковно-приходська школа, яка розміщувалася в будинку на території храму, який був збудований на кошти Свято-Успенської парафії. Школа була змішана для хлопчиків і дівчаток. Навчалось у школі 20 хлопчиків і 20 дівчаток. Вчитель отримував 240 руб. на рік від Волинського єпархіального училища. В 1909 р. вчителем був випускник Почаєво-Лаврської другокласної вчительської школи Арсеній Іванович Киричинський.
В 1922 р. весною почалось сумновідоме вилучення церковних цінностей під прикриттям допомоги голодуючим Поволжя. 4 травня 1922 р. вилучення церковних цінностей проходило в Успенській церкві.
З 1935 р до 1941 року церква була закрита і використовувалась, без зовнішнього переобладнання, під приміщення складу. В 1941р. Успенська церква відкривається як діючий храм, а через рік при церкві відкривається жіночий монастир, який проіснував до 1945 року.
З 1943 по 1954 рр. Свято-Успенська церква виконує функцію кафедрального собору, в зв’язку з тим, що останній був пошкоджений при визволенні Житомира від фашистських загарбників.
З 3 жовтня 1961 року постановою Ради міністрів СССР в Москві Успенська церква знову була закрита і використовувалась під будівлю державного архіву до 1992 р.
22 березня 1992 р. відбулося урочисте відкриття Свято-Успенського храму м. Житомира, що на Подолі. Перша Божественна Літургія звершилась в день свята сорока мучеників Севастійських, а 15 серпня 1996 року грамотою правлячого Архієрея храм отримав статус архієрейського собору.
____________________________________________________________________________
З того часу і до сьогоднішнього дня храм постійно відновлюється, з кожним роком стає кращим, а найголовніше – відновлює і будує храми Духа святого в людських душах!
