Майбутніх вчителів хочуть звернути в професійне рабство

Міносвіти задумалося на тим, як змусити випускників педвузів віддавати борг Батьківщині

У понеділок, 10 жовтня, на сайті Міністерства освіти і науки оприлюднили доповнений проект Національної стратегії розвитку освіти України на 2012-2021 роки. Громадське обговорення проекту стартувало 28 вересня, але вже через місяць, 28 жовтня, на III Всеукраїнському з’їзді працівників освіти заплановано прийняття нової програми. Гіпотетично, звичайно, проект можуть відхилити. Але це вже буде, скоріше, винятком із правил.

Насправді в документі, що займає 22 сторінки формату А4, особливих сенсацій немає. За великим рахунком, це перелік вже неодноразово озвучених планів Міносвіти, в числі яких: відновлення роботи раніше закритих дошкільних закладів, переорієнтація навчально-виховного процесу на дитину і його особливості, розвиток профільного і інклюзивної освіти, підтримка професійно-технічного напряму, укрупнення вузів, інформатизація освіти і так далі.

Однак серед цілком непримітних пунктів стратегії є досить цікаві. Причому стосуються вони безпосередньо майбутніх педагогів, які тільки збираються отримати педагогічну освіту. Так, серед пунктів, що передбачають посилення кадрового потенціалу системи освіти, є положення про те, що “працевлаштування випускників педагогічних спеціальностей має здійснюватися на умовах, визначених тристоронньою угодою «випускник – вищий навчальний заклад – роботодавець».

При цьому стратегія передбачає «заохочення до навчання на педагогічних спеціальностях за допомогою надання грантів та введення для випускників зобов’язання з відпрацювання на вчительських посадах 5-10 років».

Цікаво, що ніяких згадок про те, яким чином і кому саме повинні надаватися гранти, в документі не вказано. Крім того, невідомо, кому саме доведеться відпрацьовувати кошти, витрачені на навчання: чи то щасливчикам, які отримали ті самі горезвісні гранти, чи то всім випускникам педвузів. При цьому варто нагадати про те, що гранти – це аж ніяк не державні гроші. Так що не зовсім зрозуміло, за яким принципом розподілятимуть на місця роботи молодих вчителів. Не виключено, що нова стратегія стане зручним прикриттям для корупційної діяльності: не хочеш їхати в далеке село, де завжди не вистачає вчителів, неси до вузу конверт із заповітною сумою. Інакше – сидіти тобі в селі п’ять, а то й десять років самого яскравого і насиченого періоду життя. Без права змінити рід діяльності.

Директор Центру моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук зазначає, що сама по собі ініціатива надання грантів на навчання правильна і відповідає світовій практиці. Питання виникають у частині обов’язкового відпрацювання молодими фахівцями кількох років на користь держави. «Я категоричний противник будь-якого відпрацювання, будь-якого закабалення або закріпачення, – зазначає Ігор Лікарчук, який в радянські часи і сам відпрацював у чужому місті три роки «за розподілом». – Змушувати людину робити те, що вона не хоче, – це закривати очі на проблему. Звичайно, у нас все буде гаразд, всі вчительські посади будуть укомплектовані, але якщо такий учитель не буде любити дітей, свій предмет, то кому це потрібно?»

У тому, що це нікому не потрібно, впевнені і самі молоді педагоги. «Я б не погодився ні на який грант в обмін на викинуті 5 років життя. Краще вже самому за навчання заплатити, але зате бути вільним у виборі своєї подальшої професії. Чи багато вчителів зараз працюють за фахом? То-то ж!», – в унісон говорять опитані «Коментарями» недавні випускники педагогічних інститутів і університетів. Такий підхід розкриває глибинні причини кризи підготовки кадрів (і не тільки педагогічних) в нашій країні. З одного боку, держава витрачається на створення бюджетних місць у вузах, з іншого – не гарантує працевлаштування випускника на конкурентоспроможні позиції. При цьому майбутні фахівці свій борг державі не поспішають віддавати, і в цілому сприймають навчання у вузі як якийсь базис, а не вибір професійного шляху на все життя.

Однак чиновники закликають не критикувати стратегію занадто завзято. «Документ напрацьовується спільно, відкрито, різними структурами, фактично всім суспільством. Ми сприймаємо пропозиції, поради, і якщо критика конструктивна, то відразу реагуємо», – розповіла заступник директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти при Міністерстві освіти і науки України Тамара Пушкарьова.

Між тим, експерти оцінюють документ досить критично. «На жаль, цей проект за своїми формою і змістом нагадує не концепцію, а скоріше плани роботи департаментів МОН, зведені в один документ, – критикує майбутню стратегію директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук. – Причому плани абсолютно не конкретні і, головне, що не несуть ніякого реформування нашій освіті».

За словами експерта, новий документ жодним чином не відображає того, яким чиновники від освіти бачать майбутнє українських навчальних закладів. Так, у концепції пропонуються косметичні зміни, які не вирішують трьох основних питань: якості, економічних принципів функціонування системи та управління українською освітою. Лікарчук називає концепцію черговим блеф-документом, проте впевнений, що це жодним чином не завадить його прийняття на З’їзді педпрацівників. А значить, нинішнім школярам, які вирішили вступати до педвузу, саме час готуватися до переїздів.