У Житомирі стрибають з дірявими парашутами

Здавалося б, така благородна і світла мета, як відродження у Житомирі парашутного спорту та спортивно-десантної підготовки впевнено перетворилася на функціонування на аеродромі «Смоківка» бізнес структури, яка поставила цей вид спорту на комерційну основу.

Не для кого не є таємницею, що серед інших видів спорту парашутний вважається потенційно небезпечним і може призвести до травм. Однак, якщо ви не страждаєте психічними, кардіологічними захворюваннями, не перенесли тяжкі травми та операції і не маєте проблем із зором, тоді, звісно, ви можете ризикнути і підкорити небо.

В Авіаційно-спортивному центрі імені Валентини Закорецької вам будуть особливо раді, настільки раді, що геть забудуть перевірити ваш тиск, повірять на слово щодо вашого теперішнього стану здоров’я, можливих протипоказань та закриють очі на перенесені вами операції. Присутній в центрі лікар швидше виконує роль людини у білому халаті.

Запитаєте,чому? Та тому що ані аптечки, ані тонометра, ані іншого медичного приладдя у цього лікаря просто не має, як, в принципі, і самого білого халату. Прийшли, оформили страховку, заплатили гроші за стрибок і…все, ти – першоразник! Якщо почуватимеш себе поганенько після «пригу» – це вже аж ніяк не проблема Авіацентру, і вже точно – не його відповідальність!

Але погане самопочуття – не найгірше, що може статися із підкорювачем висоти в 900, а то й 2200 метрів. Ніколи не забудеться випадок, коли парашутист в ангарі займався укладкою парашута, купол якого був дірявий.

Слава Богу, того разу для парашутиста все пройшло успішно, та от чи варто кожного разу сподіватися на Його Величність Щасливий випадок. Саме випадок, адже про зношеність парашутів, з якими стрибають у Житомирі з острахом говорять не лише гості з інших міст, які вже встигли відвідати місцеву парашутну школу, а й воїни-десантники, які просто не ризикують здійснити стрибок в таких умовах за такої підготовки. В основному, бажаючим здійснити стрибок дістаються парашути, які вже своє відлітали, були списані в десантних частинах та отримали друге життя в Авіаційно-спортивному центрі ім.В.Закорецької. І ось тут виникає питання: чи варте таке задоволення, як стрибок з парашутом такого ризику?

За словами очевидців, в так званій парашутній школі, окрім дірявих парашутів існує іще ряд проблем. Літак, на якому підіймають «стрибунів» у небо давно вже на ладан дихає. Для заведення летального апарату пілотам часто-густо доводиться порпатися у ньому півтори-дві години.

Аби окупити переліт пілота з Бердичева до Житомира організатори центру дозволяють зліт навіть у негоду, тим самим ризикуючи життям парашутистів. Крім того, інструктаж для новачків проводиться екстерном, адже триває не більше трьох годин. А це означає: якщо ви не можете похвалитися гарною пам’яттю( аби запам’ятати настанови інструктора), шанс вдало приземлитися у вас зводиться до нуля.

Про непідготовленість новачків свідчать і численні травми, про які організатори парашутної школи замовчують. Днями я мав розмову з батьком старшокласниці, яка і спонукала мене до написання цього матеріалу.
Його неповнолітня донька після стрибка отримала серйозну травму ноги, на яку їхній штатний лікар навіть не звернув увагу. Ще одна типова історія сталася з більш досвідченим парашутистом, який тільки завдяки своїй вправності та досвіду, отриманому задовго до створення в Житомирі парашутної школи, приземлився на “запасці”!

Я не ставлю собі за мету налякати читача. Бентежить те, що саме молоді хлопці та дівчата (а саме ця категорія людей щовихідні випробовує на міць стропи зношених куполів ) щоразу наражають себе на небезпеку.

Варто нагадати організаторам центру, що першочерговим призначенням парашуту був порятунок життя, а згодом – елементом підготовки десантника. Сьогодні стрибок з парашутом – не розвага за гроші, а випробовування себе на міць, подолання внутрішнього страху та відчуття шаленого адреналіну.

Змушує замислитися той факт, що більшість житомирян все ж ладні їхати за екстрімом у Вінницю чи на Київщину на дропзону « Бородянка»: і дешевше, і безпечніше, наголошують парашутисти з багаторічним стажем.

Після кожного стрибка відчуваєш захоплення, відчуваєш, що життя прекрасне. Та поки організатори Авіаційно-спортивного центру не здатні забезпечити екстрималам 100% гарантію безпечного стрибка з парашутом, краще все ж пересуватися на власних двох ногах!

P.S. Далі буде…