У кожній професії є люди, які ламають стереотипи. Для мене розмова з цією людиною була в стилі «це як дізнатись, що твій улюблений фільм про гамбургер».
Наслухавшись історій, насміявшись з анекдотів, думала, що його робота полягає лише у виписуванні штрафів правопорушникам. Адже саме його професія «солодко» звучить для всіх автомобілістів – ДАІшник.
Репортер Житомира поцікавився, як це бути ним. Та річ у тім, що ми потрапили на розмову до простого для нас працівника ДАІ, інспектора дорожно-патрульної служби Ігоря Смолінського.
– У чому специфіка вашої роботи як працівника ДАІ?
– Головна наша задача полягає у забезпеченні безпеки дорожнього руху, нагляд за ним і допомога учасникам дорожнього руху.
– А якщо простіше?
– Ми слідкуємо за порядком, проводимо профілактичні бесіди з порушниками й надаємо допомогу в різних ситуаціях. Наприклад, людина заблукала, і ми їй розповідаємо, як їй потрапити у пункт призначення. Або зламалась в когось автівка,і ми їдемо виручати. Бували випадки, коли домкрат чи ключ потрібен, і ми надавали необхідний інструмент. Також ми виїжджаємо на ділянки підвищеної аварійності, щоб патрулювати з метою зниження кількості ДТП.
– Тобто стояти на автошляху і спиняти автівки – це не у вашій компетенції?
– По суті можемо, в разі виявлення явного порушення ПДР. Але наша мета – не виписувати штрафи, а проводити роз’яснювальні бесіди з порушниками ПДР.
– А якщо бесіда не допомагає, тоді що?
– Як правило за незначні порушення ПДР достатньо бесіди, а в разі коли водій грубо ігнорує Правила дорожнього руху ми складаємо адміністративний протокол. Та за будь-яких обставин я намагаюсь донести до людей потрібну інформацію, адже виписати штраф може кожний, а от пояснити – ні. Звісно, світ не без поганих людей. Тому й трапляються у нашій роботі люди, які полюбляють хаміти, хизуватись або погрожувати, але на те й ми охоронці порядку, щоб зупинити такий пил і звести все до компромісу.
– І які відчуття після таких людей?
– Безперечно, після таких розмов душа не співає. Прикро за те, що я всього-на-всього хочу пояснити людині її помилки і наслідки цих помилок для інших. Я б розумів таке ставлення, якби я одразу підходив зі словами: «Пред’явіть документи, будемо виписувати штраф»… За 11 років служби я вже звик до таких неприємних ситуацій. Добре, що завжди є напарник, який тебе підтримає на роботі, і дружина з дітьми, які заспокоять вдома. Це головне.
– А якщо людина порушує закон, ви маєте право застосувати силу?
– У посвідченні спочатку пишеться працівник міліції, а лише потім – посада інспектор ДПС. Тобто, в першу чергу, наша задача – це громадська безпека. Ми як правоохоронці повинні відреагувати на будь-які порушення чинного законодавства, і вони не обов’язково мають стосуватись дорожнього руху. Наприклад, ми бачимо, як хтось незаконно проникає в магазин. Наш прямий обов’язок – втрутитись у цю кримінальну справу.
– Тобто ви виконуєте дві функції одразу?
– Якщо ж говорити масштабно, то так. Але насправді їх значно більше. Проте в будь-якому разі основною задачею так і залишається забезпечення безпеки дорожнього руху.
– А міліціонер має право зупиняти автівки, якщо ж ви маєте право втручатись у криміналістику?
– Під час виконання своїх певних обов’язків будь-який працівник міліції може зупинити автомобіль і попросити водія, пасажирів надати йому документи, потрібну інформацію, наприклад, стосовно затримання злочинців.
– За 11 років служби як часто використовували пістолет?
– Один раз. Це ще сталось у перший рік служби. Пам’ятаю як сьогодні: ми в погоні за авто, яке не зупиняється і яке вже скоїло на автошляхах нашого міста кілька ДТП. Мені нічого не залишалось, як прострелити колесо автівки. Виявилось, що водій знаходився в стані алкогольного сп’яніння. До того ж ще незаконно взяв машину в близьких.
– Страшно?
– Страшно – не влучити, адже наслідки цього не з найкращих. Якщо промахнутись і куля потрапить в людину, то такі дії підводяться до кримінальної справи або до звільнення без права повернення на роботу.
– А як «переживаєте» ДТП?
– Це робота. Тим паче, неемоційна і суто чоловіча. Сентиментальність не відноситься до нашої професійної діяльності. За роки служби я побував на багатьох аваріях, тому я їх сприймаю як частину роботи. Звісно, коли бачиш пошматовану дитину чи жінку, то завжди буде не по собі, адже ти людина.
Пану Ігорю потрібно було вже їхати на місце роботи, і Репортер Житомира вирішив побувати ще й в «шкурі» ДАІшника. На жаль, ніхто нам не дав навіть потримати наручники чи хоча б свисток, адже це вважається лише їхньою екіпіровкою.
Зате ми на власні очі побачили, як відбувається робочий день інспектора. По дорозі до пункту призначення наряду ми випитували різні моменти їхньої роботи.
На зміні працює двоє людей задля безпеки й страхування один одного. Руль службової машини ділять, як-то кажуть, «по старшинству» – за водійськими досвідом. А машину укомплектовують за чинним законодавством. В автомобільному арсеналі знаходиться аптечка, домкрат, карта області. Саме така атрибутика найбільше користується популярністю у нашого населення. Самі ж працівники ДПС, окрім форми, мають мати при собі пістолет, газовий балончик і свисток.
Карти постійних «клієнтів» у них немає. Кожного разу трапляються нові герої на їхньому шляху, хоча деяких водіїв маршрутних таксі вони все-таки знають в обличчя. Найчастіші порушення на автошляхах – це проїзд на червоне світло й неправильне маневрування.
Виявилось, що ухилятись від Правил дорожнього руху, працівникам правоохоронних органів дозволено Законом, якщо це необхідно для виконання їх професійних обов’язків.
– Який момент за роки вашої служби запам’ятався вам найбільше?
– Запам’ятався мені момент, що трапився зі мною в перші роки служби. Я зупиняю автівку, відкриваю двері, а звідти вивалюється п’яний чоловік 140 кг. Я до сих пір не можу зрозуміти, як він їхав за кермом. Адже, вивалившись на землю, піднятись він не міг. Ми ледве затягнули його в салон для вияснення обставин.
– А як відноситесь до анекдотів про ДАІшників?
– Позитивно. На те й вони анекдоти. Самі про себе, звісно, не розказуємо, але послухати й посміятись ніколи не проти.
Ірина Сташко
