«Кава без цукру» хоч якось пробудила місто. Поява житомирської передачі була такою ж неочікуваною, як і її зникнення. На 14-ій серії закінчився її сезон. Чи настав час ставити крапку й говорити: «Стоп! Знято!»? Репортер Житомира поспілкувався із куратором, засновником і ведучим проекту Васею Муравицьким.
Як алкоголь вплинув на появу «Кави без цукру»? Чому ефіри були без бійок? І які задуми не вдалось втілити? Читай далі тільки на Репортері.
На ринку дефіцит «Кави». Куди зникла передача?
На ринку дефіцит цукру. (Сміється) Ми закінчили сезон і зараз підбиваємо підсумки своєї діяльності. Програма буде, але я не знаю, коли і в якому форматі. Навіть не знаю, чи в Житомирі. Зараз веду переговори про співпрацю із однією всеукраїнською газетою з метою втілення в життя нового проекту на базі «Кави без цукру». Можливо, назву змінимо.
До речі про назву. «Кава БЕЗ ЦУКРУ» – для більшої гіркоти?
З самого початку програма задумувалась як гірка розмова із гостротою в обґрунтуваннях. І мені аж ніяк не хотілось запаковувати «Каву» в житомирський формат. І більше, ніж на половину, нам вдалось це зробити. А «без цукру» означало хуліганську програму, яка такою не вийшла.
Хуліганів не знайшлося?
Їх більше, ніж треба. Нашу помилку я зрозумів під час самих ефірів. Не можна зробити хуліганську передачу, коли п’єш каву із учасником за одним столом. Це само собою говорить про дружню бесіду. Нам потрібен був бар’єр і стервозність.
Хіба навколо мало стервозності?
Нам потрібна була журналістська стервозність.
Дуже важко заставляти людину злитись. А я Надю заставляв (Надія Миколаєнко – ведуча «Кава без цукру», – ред. Репортер), бо вона дуже добра по натурі людина. Перед ефіром я їй казав: «Позли його, позли. Він погане зробив тобі. Він Україну залишив. Він народ обманув». Але це не діяло – і в нас вийшла більш лірична передача.
«Кава без цукру» перестала виходити в ефір після останньої передачі з Сергієм Рижуком. Є щось спільне між цим?
Це все чутки, які потребує суспільство. Рижук досить спокійно вів себе в студії й відкрито відповідав на складні питання як для посадової особи. Тим паче, він погодився провести зйомку не в себе в кабінеті, як спочатку домовлялись. Губернатор пішов нам на поступки і прийшов на «чужу» територію, до «чужих» людей. Завдяки «Каві» Рижук розкрився, повірте, йому це зробити було непросто. А спільного між відпочинком організаторів «Кави» і виходом в ефір останньої програми я не бачу, тим паче, що сам Рижук зацікавлений в цьому. Рейтинги, вибори, рейтинги…
Як зародилась ідея «Кави без цукру»?
Всі великі ідеї народжуються спонтанно. Наша ж – після третьої пляшки горілки. (Жартує) Програму ми робили татарським набігом і в короткий термін. Спочатку пробували її знімати домашніми камерами. Потім ми сконтактувались з Петром Авраменко, який допоміг з організацією. Найважче дався перший ефір про чорнобильців, який був інформаційно насиченим.
Ми розуміли, що потрібно говорити про ті речі, про які не говорять. Поширювався міф, що чорнобильці не знали, на що йшли і називати їх героями не можна. З метою розвіяти міф до студії ми запросили лікаря-чорнобильця, який не міг не знати про радіацію і її наслідки. В ефірі він чітко пояснив, що люди знали, на що йдуть, й зважено робили свій крок. Ось це мені хотілось донести до суспільства, яке з чорнобильців зробило не героїв, а пригнічену верству населення. Мені хотілось ламати міфи – я й це робив.
«Кава без цукру» може сягнути всеукраїнського масштабу?
Не виключно. Поки для всеукраїнського рівня нам бракує досвіду, адже передачу робили сходу, поступово навчаючись азів. Я не мав досвіду роботи на ТВ. Добре, що Надя працювала на Новому каналі. Вже було легше.
А чому ми паузу зробили? Щоб вийти на новий рівень, подивитись «Каву» з різних боків й нарешті оцінити пророблену роботу. В ході підготовки ефірів не завжди був на це час, адже сценарії, дзвінки гостям, узгодження всіх технічних моментів забирало час. «Кава» зможе вийти і вийде на новий якісний рівень. Нам залишилось ще трішки потренуватись, щоб скорегувати наші слабкі моменти.
Як відбирали ведучих?
Ніяк. Кастингу не було. Однією з передумов створення програми була ідея об’єднання журналістів нашого міста. І це ще один провальний момент, зате цього разу не з нашої вини. Ми хотіли, щоб кожен журналіст вніс щось своє, розвинувши свою тему. Як це і зробила Галагуза, привівши Дебоя до студії. А така можливість була в кожного. «Кава без цукру» створювалась як загальна площадка для втілення ідей журналістів Житомира, які прагнуть щось в ньому змінити.
Як думаєш, чому не вийшло?
Тому що не об’єднуються житомирські журналісти. У них дуже багато особистісних інтересів й політичної заангажованості. Крім цього, в багатьох присутній страх засвітитись на ТВ. Також не кожному вдасться довести тему до кінця. Адже лінь захвачує журналістів: набагато простіше переробити прес-реліз з певної події. А для шоу цього замало. Потрібно побудувати розмову так, щоб журналіст почув потрібне. А для цього йому необіхдно вміти спілкуватись і добре розбиратись в темі.
У якому дуеті працювалось краще?
Звісно, з Надею. Вона має великий талант: кожне гостре питання може поставити делікатно. Також у Наді дуже тонкий гумор, який допомагав вести ефір і підтримувати розмову.
Між тим, мене з Надею одружили, і в нас скоро вже й діти будуть.
Чим народ не тішився, аби не бився. Як Надя відреагувала?
Сказала: «Це круто. Треба зустрітись й відсвяткувати. Хай ще більше поширюють такого змісту інформацію. Безкоштовний піар ніколи зайвим не буває».
Завжди пили каву без цукру?
Завжди. Це по формату вимагалось. (Задумався) Все ж таки не завжди. І в нас не обійшлось без винятків. Попадюк пив каву з медом із-за тиску. Чирков пив чай.
ВКонтакті написано, що улюблена телепередача «Кава без цукру». Так банально?
«Кава» – це своє, а своє любити треба.
Люблю дивитись «Прожектор Періс Хілтон», тому що ця передача – яскравий приклад колосально великого обсягу роботи. 90% жартів прописаних сценаристами. Ви лише уявіть, наскільки це складно. А сама ж передача знімається за досить банальним планом: ведучі спілкуються з гостями близько пів години для розігріву, а камери включають тоді, коли вже починаються жарти. Далі – технічна робота монтажників. Єдина передача, коли про політику говорять смішно.
А ти не думав щось подібне створити?
Хотілось би, але це дуже важко зробити. Я адекватно оцінюю ситуацію і розумію, який об’єм роботи. І таких професіоналів у місті не знайдеш. А кому потрібна дешева пародія?
Ірина Сташко