Коли слів не вистачає, музика промовить все сама.
Те, що неможливо промовити може розказати пісня. Вона – як тихе шепотіння самої душі її автора чи виконавця, здатна розповісти більше, ніж будь-хто здатен висловити словами. Неможливо було краще назвати вечір-концерт авторської пісні, ніж «Струна Любові». Така струна є у серці кожної людини, головне лише – це вміння її торкнутися. Тоді зазвучить вона гучно серед людей, спонукаючи до миру та відкидаючи усе, що заважає радіти життю.
Куратор творчої інтелігенції Валентина Ксендзук зібрала у стінах Новоград-Волинського музею родини Косачів усіх охочих, хто має відношення до гітари і співу. Зібрання відбулося заради того, аби подарувати присутнім ті відчуття, які багато з нас шукають, але ніяк не знайдуть – відчуття душевного спокою.
Проводився вечір для наших земляків, але гостями були поважні автори та виконавці із Житомиру – організатор і засновник міжнародного фестивалю авторської пісні «Мі-Сі-Соль» Олександр Щирін та наша землячка, композитор і поетесса, яка нині творить у місті Житомир Лариса Бойко. Олександр Щирін дуже поважає митців Новограду-Волинського, з усіма ними знайомий.
Володимир Гамма та Ігор Завгородній неодноразово запрошувались на його фестиваль після вдалого дебюту на ньому 8 років тому. Як казав сам Олександр Олександрович: «Це не фестиваль, якщо на ньому не буде Новограду». Та головною родзинкою концерту була запрошена молодь – Антон Деємєнтьєв, Дмитро Боремський і Олександр Шащук, які просто вразили всіх мелодійністю та енергетикою, котрою вони ділилися під час виконання як відомих пісень, так і власних композицій.
Пісні власного авторства, на думку Лариси Бойко, звучали особливо емоційно. Але це й не дивно, оскільки такі витвори пропущенні через призму власних переживань і присвячені конкретним подіям з життя хлопців. Валентина Ксендзук розповіла, що однією з ідей проведення концерту було надання можливості молодим повчитися у старших і більш досвідчених виконавців. Але хлопці показали, що й самі не гірші, за багатьох сучасних виконавців.
Окрім Олександра Щиріна і Лариси Бойко в концерті приймали участь такі знані у виконавці Новограда-Волинського, як Микола Ханик, Ігор Завгородній, Володимир Гамма, Сергій Руденко, а також гітарист-віртуоз Влад Іжаєв, який хоч і не співав, але у його руках заспівала сама гітара.
Дійсно вражаючим було розмаїття оформлення однієї теми – кохання. Хтось бачив у ньому смуток, хтось – надію та радість, хтось – розчарування, але в залі під час виконання пісень було тихо, як у храмі. І дійсно на той момент зал музею родини Косачів перетворився на місце отримання вищої благодаті. Лагідна луна струн гітар та голосів, гуляючи по стінах, зігрівала серця слухачів, відкритих прийняти усі переживання мелодій та гармоній у піснях.
Виконавці спромоглися торкнутись «струн любові» глядачів настільки, що навіть Аркадій Олександрович Кривошеєв – український реєстровий козак не зміг втриматись і теж затягнув задушевну мелодію.
Незадоволених вечором не залишилось. Кожен для себе черпнув повний кухоль первинного щастя, яке дарували струни гітар – струни любові. Загалом, усе емоційне наповнення вечору легко висловлюють строки вірша Сергія Руденко: «Діліться радістю, бо смутку й так багато. Життя коротке, а душа – одна…»
Данило Завгородній
Фото автора
