Земля в центрі колишнього аеродрому в Коростені спочатку була здана в оренду, а потім – продана на пільгових умовах за згодою місцевих депутатів.
Згідно Чорнобильського законодавства у постраждалих зонах не можна будувати підприємства такого типу, як завод МДФ. Все було добре, і головне, всім було добре, допоки місцеві мешканці одного з районів Коростеня не побачили наслідки роботи заводу.
Коростенці не одного листа направили до Верховної Ради, Прем’єр-Міністра та Президента України.
Відчувши щось недобре, люди зверталися по всім можливим інстанціям
Отже, по-перше, дохла риба та брудна вода, про яку розповідали, показували та писали всі можливі засоби масової інформації.
По-друге, повітря. Запах сосни найбільше відчувається зранку. Визнаю, аромат приємний, але ж разом з тим ми вдихаємо не тільки лісові пахощі, а й ще всіляку гидоту.
По-третє, маса деревини, яку вирубують та везуть до Коростеня з усіх-усюд.
Стосовно останнього між коростенцями навіть виникають письмові «баталії». Так в одній з місцевих газет можна прочитати двоякі думки стосовно вирубки лісу. «Постає завод на пустирі», автор Петро Кирилюк пише: «…якщо за рік в нашій державі вирубується 15 млн. кубометрів деревини, то впродовж цього часу її виростає втричі більше, і коростенцям, які остерігаються аби не зникли ліси, нічого боятися». Чесно кажучи ці рядки нагадують комп’ютерну гру, де за два-три дні може вирости ліс.
У наступному номері газети піддає сумніву слова свого попередника Степан Тартак: «…Якщо це справді так (мова іде про ліс, який ростиме на Житомирщині дуже швидко), то швидкість зростання наших лісів треба занести в книгу рекордів Гінеса. А самого Петра Кирилюка, за фіксацію такої природної аномалії, рекомендувати Нобелівському комітету на отримання відповідної премії… Цілком ймовірно, що Петро Кирилюк переплутав швидкість росту бамбука з швидкістю росту сосни».
Звичайно, сосна росте швидко, за рік вона збільшується на 30-40 сантиметрів, але це ж тільки за рік.
Далі вода. Ще декілька років назад, воду з під крана в Коростені можна було спокійно пити, не використовуючи при цьому фільтр. Сьогодні, відкриваючи кран і спускаючи воду можна відчути запах риби – митися стає страшно, а раптом лускою вкриєшся! І думаєш, а може вода не очищується, і ми користуємося одразу тим, що тіче у річці?!
Мало хто, навіть, з коростенців знає, що завод МДФ уклав угоду з Коростенським водоканалом, не тільки про забезпечення водою, а й водовідведенням відходів заводу.
Згідно з цією угодою водоканал отримує значну суму від заводу, проте, видно, неспроможні впоратися із кількістю шкідливих відходів
Заробітна плата на водоканалі виплачується нерегулярно, а кошти, які отримує водоканал від заводу МДФ чомусь теж не використовуються для удосконалення водовідвідної системи.
Отже, виникає питання: куди діваються кошти, які МДФ виплачує водоканалу за його послуги, відповідно укладеного договору?
Підводячи підсумки скажу, коли будували завод, дозволу у громади не питали, депутатський корпус Корестеня все вирішив сам, проте наслідки пожинаємо всі. А ще, ходять чутки, що у місті планують збудувати новий завод по переробці сміття та пластику. Якщо так і далі піде, то в легенях коростенців буде вся таблиця Менделеєва.
Марина Кузьменко