У народному побуті день 22 травня має назву Миколи Весняного або Теплого, і Святий сприймається як покровитель тварин, худоби, а також хліборобів та землеробства.
Одна з найголовніших подій — це вигін коней у поле на першу пашу. “Микола весняний” вважався святом конюхів, і з цього приводу на площі, посеред села, священики кропили коней свяченою водою. В полі їздили вершники — “щоб нечиста сила коней не мучила”. Взагалі “Микола Теплий” вважався чоловічим святом, тому що багато хлопців випасали коней цілу ніч уперше.
Крім весняного, є й зимовий Микола (19 грудня), тому й казали: “У кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи”. Або: “Два Миколи: один з травою, а другий – з морозом”.
День Весняного Миколи, як правило, не святкують (крім карпатських пастухів).
Православна церква ж відзначає цього дня Перенесення мощів Святителя і Чудотворця Миколи з Мир Лікійських до італійського міста Барі.
Серед Святих, яких шанували у народі, навряд чи знайдеться інший, кого любили б більше, ніж Миколу. “Микола — другий після Бога заступник”, — казали у народі. “Попроси Миколу, а він скаже Спасу”.
Здавна жодному Святому у православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколі Чудотворцю. Саме йому поряд з апостолами кожного тижня по четвергах у православній церкві присвячена особлива служба.
Про цей день існувало кілька приповідок: “Прийшов Миколай — коней випасай”; “Юрій з теплом, а Микола з кормом”; “Святий Юрій пасе корів, а Микола — коней”.
За матеріалами: gazeta.rv.ua