На зауваження, що вони “кинули” народ України, натхненник закону про “язик” Колесніченко відповів: “Ви – не народ України!”.
Щоб зробити свою відповідь владі, опозиції знадобилося хвилин 40.
– Жодного закону сьогодні не прийнято, ніякої процедури голосування відповідно до Конституції не відбулося, і президент не має права підписувати цей закон. Якщо президент підпише – він стане співучасником конституційного злочину і нестиме кримінальну відповідальність разом з тими депутатами, які протягнули цей закон”, – заявив на прес-пойнті Яценюк.
– Вперше в історії України виникла ситуація, коли бандити, які заблокували трибуну Верховної Ради, проголосували моєю карткою, – обурився слідом віце-спікер Микола Томенко.
Після цього опозиція оголосила свій вирок Раді: “Верховна Рада перестала бути конституційним органом, а на “сходняки” ми не ходимо, і тому ми залишаємо парламентську залу”, – заявив Арсеній Яценюк.
Можливо, вперше важко не погодитися з опозицією. Протидіяти владі будь-якими законними методами в парламенті неможливо. Залишається лише організовувати спротив їй ззовні.
Адже за своїм цинізмом мовне голосування перевершило навіть “парнокопитне” голосування за політреформу 2004 року. Тоді провладна більшість хоч і голосувала двома руками, але про це хоча б було відомо. Тепер же все було зроблено тишком-нишком. Подалі від опозиції і народу.
Партія регіонів порушила навіть те, що декларувала сама. Термін для голосування минав 5 липня, але аж ніяк не 3-го. Невже так страшно було почекати 2 дні? Про те, що голосування вкотре було сфальсифікованим на рівні особистого голосування вже не треба доводити – син президента зумів проголосувати в парламенті, перебуваючи фізично на перегонах. А Василь Горбаль – з прес-конференції у Львові. Звідки голосували Ахметов і Іванющенко можна лише здогадатися.
Наразі лише від президента залежить, що буде з цим законом. Тому від Віктора Януковича у середу хотілося б почути відверту відповідь на єдине питання, чи чи настільки ще сильна його образа за 2004 рік, щоб плюнути в обличчя половині України?
Очевидно, що Партія регіонів зараз переб’є мовним питанням резонанс і рішення Європейського суду по Луценку, і самі справи Луценка і Тимошенко і свої провали в економічній політиці.
Ця димова завіса дозволить мобілізувати свій електорат і похизуватися виконаними обіцянками. Тоді як ще не зрозуміло як поділить мовне електоральне поле опозиція, і скільки на ньому відхопить Тягнибок.
Так що Партія регіонів правда може задоволено потирати руки. Хоча – варто було б сходити в церкву і поставити свічку. За те, щоб гривня витримала до виборів. Бо інакше регіоналів жодна мова не врятує.
А українська мова з впевненістю заспіває “I will survive” на могилі ще не одного свого гнобителя. Лише з тих простих причин, що мови розвиваються зовсім не за державними законами, а діалект (як принизливо називають українську мову колесніченки-табачники) має значно більшу силу для свого подальшого виживання ніж централізовано нав’язана мова.
Це вже не кажучи про те, що якби не вплив саме українського “діалекту” на російську мову у 17 столітті, то сьогодні Колесніченко і Чечетов з дуже великою імовірністю могли б освоювати церковнослов’янську мову в своїй не найлегшій версії.
Джерело: