В одному з сіл Житомирщини кияни облаштували індичу ферму

Чомусь в Україні займатися розведенням індиків не прийнято.

Родина Збінських з села Костовці Брусилівського району на власному досвіді довела, що тримати цих птахів – вигідна справа. На одній індичці за 5 місяців можна отримати до 160 гривен чистого прибутку.

Про це пише газета “Рідне село Україна”.

Найцікавіше те, що Збінські – не сільські люди, городяни. До Костовців переїхали з Києва, де мешкали в комуналці. Павло працював водієм, а Тетяна – кондитером.

Ми взагалі-то купили хатинку під дачу. А бачите, що з того вийшло? – сміється господиня.

– Індики з’явилися на подвір’ї не одразу, – розповідає Тетяна. – Ми шукали себе в різних галузях: були і свині, і кури, і бджоли. До речі, бджоли – єдине, що залишилося від колишнього господарства, бо ця справа перетворилася в мого чоловіка на справжнє хобі. Мед отримуємо від 20 сімей. На городі сіємо для них гречку, яку не обробляємо ніякими хімікатами, тобто, мед виходить екологічно чистий.

Займатися індиками подружжя почало три роки тому. Спочатку на пробу взяли 40 птахів – більше не ризикнули, бо чули, що індики дуже примхливі. Та народна приказка «перша чарка колом» не справдилася. Індичатина, яку виростило подружжя, сподобалася не лише їм, а й друзям, знайомим. Замовлення надходило за замовленням. Тож треба було розширюватися. Згодом птахів стало 150, потім 200, а зараз Збінські утримують уже 500 голів. Проте їх не видно і не чути – ні тобі неприємного запаху, ні галасу.

Де ж індики?– запитую Тетяну.

Тут вони, наші хлопці, у приміщенні. На двір мають вихід з іншої сторони, – пояснює господиня і веде до індичиних апартаментів.

При моїй появі білі красені з червоними намистами на грудях здіймають такий галас, що їхню хазяйку вже ледь чути.

Це вони нас так зустрічають, а коли самі, то поводяться тихо. Взагалі-то з цими птахами цікаво, хоча й інтелекту в них навіть менше, ніж у курки, – посміхається жінка.

Виявляється, самиці та самці утримуються окремо. Справа в тому, що самці удвічі більші за самок (їхня вага доходить до 20 кг), і коли в них грають гормони, можуть вагою свого тіла завдати шкоди партнерці. Саме з цієї причини подружжя не займається розведенням.

У домашніх умовах спарювати клопітно, – пояснює Тетяна. – Самку потрібно посадити в ящик, зверху накрити металевою сіткою і вже потім допускати до неї самця. Тому ми купуємо пташенят на фермі, де їх виводять за допомогою штучного запліднення.

Для чужих, як для себе

Господарі дотримуються всіх норм вирощування і харчування. На одного птаха, як і має бути, тут 0,5-0,6 кв. метра. У пташнику розміщені годівниці та яскраві поїлки, в які автоматично подається вода.

Є тут і грубка, якою користуються при зниженні температури. Для молодих індиків вона не повинна бути нижчою за 15 градусів. Бо коли птахам холодно, вони збиваються до купи і можуть роздавити один одного. Функцію підігріву виконує ще й підстилка зі звичайної тирси. До речі, тирсу підсипають щодня, а раз на два місяці замінюють повністю.

За словами Тетяни, клопоту з індиками не так-то й багато, головне – знати, як доглядати, і виконувати усі приписи ветлікаря. Коли робити щеплення, чим краще годувати, Збінські дізнаються від знайомого ветеринара. А корм роблять самі. По-перше, такий у жодному магазині не купиш, бо всі складові натуральні – макуха, зернові та вітаміни. По-друге, виходить економно: сухі гранули птахи менше розсипають.

Щодня сімейка з півтисячі птахів з’їдає п’ять мішків такої їжі – по 400 грамів кожен. На таких харчах самка за п’ять місяців набирає 8 кілограмів, а самці за 7-8 місяців – понад 15 кілограмів.

Можна індичку і за 3 місяці виростити, посадивши на штучні добавки, гормони, але це не наш варіант. Ми хочемо без сорому дивитися людям в очі, тому й принцип у господарстві такий: робити, як для себе.

Обскубти за хвилину

Доглядає за фермою родина самотужки. В кожного свої обов’язки. У господаря, приміром, підйом о п’ятій ранку, щоб розкласти їжу в пташнику на весь день. Справа в тому, що чоловік і досі працює в Києві, тому щодня доводиться їздити за 80 кілометрів. Протягом дня за птахами стежить Тетяна: кому корму досипати, кому тирси. Та й потрібно дивитися, щоб серед самців раптом бійки не сталося. Індики стають дуже агресивні при вигляді крові – можуть забити до смерті.

Підготовка тушки на продаж – теж справа хазяйки. Для цього в господарстві є окреме приміщення – обробний цех, у який без білого халату зась. Він чимось нагадує лабораторію. Тут вам і котел для ошпарювання тушок (до речі, кидати в окріп їх не можна, вода має бути не більше 60 градусів), і машина для общипування пір’я. Завдяки їй обскубти чималу тушку можна менше, ніж за хвилину.

Ви б знали, яка це необхідна річ! – говорить Тетяна. – В індиків пір’я тримається дуже міцно. Коли не було машини, скубли всією родиною. Десять тушок обробиш – рук не відчуваєш. Машину виготовили під наше замовлення, серійного виробництва в Україні поки що немає.

Правильний розрахунок

Конкуренції родина не боїться. Навпаки, готова ділитися з бажаючими своїми знаннями. І мріє, що в них з’явиться якомога більше однодумців. Та й загалом, Павло Збінський переконаний, що за розумного підходу будь-яку справу в селі можна зробити вигідною.

– Для когось індики – це екзотика, а в наших Костовцях, уявіть собі, екзотикою стала корова. Жодної немає на все село, – каже чоловік. – А що заважає людям узяти п’ять корів і отримувати дохід? Селянам уже давно треба змінити своє ставлення до роботи і не боятися братися за нову справу. Ми якось вивозили на базар у райцентр наших індиків, і не на продаж, а щоб показати, якого птаха можна вигодувати вдома. Були такі, хто зацікавився, брали в нас пташенят, так би мовити, на пробу: хто 10, хто 20. Наскільки мені відомо, є люди, які навіть збирається розширювати господарство. Мені з того радісно.

Для тих, хто думає, що для започаткування цієї справи потрібен великий стартовий капітал, Павло наводить свої розрахунки.

– Найбільших затрат вимагають маленькі індичата, – говорить фермер. – Ми купуємо птахів, яким доба. Коштують вони 25-30 гривень. До місячного віку потребують досить ретельного догляду: спеціальний корм, цілодобове підтримання температури на рівні 36 градусів, обов’язкові щеплення. За умов використання високоякісного корму та найкращих препаратів для щеплення, на утримання одного пташеняти йде близько 40 гривень.

Далі теж усе залежить від раціону. Наші герої своїх індиків годують екологічно чистим кормом, який коштує 4 гривні за кіло.

– Але й це не головне. Має бути зацікавленість у результаті, у розвиткові справи. Якщо є лише бажання до швидких прибутків, то взагалі не варто за це братися, – резюмує господар. – Мене часто запитують, як так вдалося розвернутися? Секрет нашого успіху в тому, що ми не намагаємося обдурити покупця. Птахів вирощуємо, як для себе. До речі, в останні роки, крім індичого м’яса, ніяке інше не їмо. Наші покупці це знають, самі нас знаходять, і коло наших клієнтів постійно розширюється.