У дитинстві кінець світу збурював мою уяву.
Скільки ж разів його пророчили доморощені месії середини дев’яностих років! Коли я вмикала фантазію і перед очима поставали яскравими картинками розпечене ядро, що падає на Землю, вогонь, який жере все навкруг і моя втеча – панічна та безрезультатна, то злякано здригалася, молилася і забороняла собі про таке думати.
Я досі пам’ятаю, коли вперше побачила кліп Майкла Джексона на пісню «Earth Song». Мені тоді було років десять і я гостювала в дядька. У нього був кольоровий телевізор і мене до вереску налякали реалістичні кадри з кліпу: втеча тварин, роздерті в крику обличчя жінок, руйнівний вітер, що здирає із поверхні землі все зайве та пронизливий тонкий голос Майкла… Я швидко зайшла в сусідню кімнату і не наважувалася попросити дядька перемкнути телевізор на інший канал і зізнатися, як мене жахає ця «Earth Song»
Мій власний кінець світу – вже позаду. Його прихід я відчула тоді, коли моя тодішня подружка А. пошепки розповіла мені про аварію на Чорнобильській АЕС. Хіба для мене, малої дівчинки, могло бути щось страшніше за те, що я, мої близькі і рідні взяли на себе повно смертоносної радіації?
Ми всі боялися і 2000 року. Ця двійка з трьома нулями вселяла в наші серця містичний жах. Моя мама розповідала, що кінець світу в 2000 році пророчили ще коли вона була дітваком. Моя майбутня ненька тоді підрахувала, що коли настане Армагеддон, їй якраз стукне п’ятдесят років і вона встигне пожити до цього часу в смак. Моя мама, може, і встигла б пожити, а ось ми, діти, хотіли дихати і насолоджуватися своїми нехитрими пригодами і після 2000 року. Мене неабияк втішала моя однокласниця О., яка авторитетно заявляла, що цей рік нічим не відрізнятиметься від інших.
І О. була права, недарма ж у школі лише відмінні оцінки отримувала. Зустрічаючи 2000 рік, я, дев’ятикласниця, страшенно напилася зі своїми друзяками і це був мій власний Армагеддон.
Цьогоріч кінець світу передрікають не лише 21, а й 12 грудня, щоб, так би мовити, відмучитися раніше. Коли я чула натхнені захоплені розповіді про можливу катастрофу для людства, то всміхалася. Проте я зовсім не глузувала над примітивним розвитком оповідача, зовсім ні. Я нервово хихотіла, бо десь глибоко всередині мене сидить маленька перелякана дівчинка і плаче під пісню Майкла Джексона «Earth Song».
Я закликаю вас, читачів: хочете лоскотати свої нерви, будь ласка! Проте не впливайте «лякалками» на вразливу психіку ваших дітей. Їм і так дісталося, що в Україні народилися…