“Якщо видатки ростуть – жити стає краще!”
Весь цивілізований світ оцінює показники добробуту та розвитку країни кількістю економічних показників та коефіцієнтів.
Основними показниками рівня життя в країні є: обсяг валового внутрішнього продукту, національного і реального доходу на душу населення, обсяг послуг на людину, середній рівень заробітної плати, забезпеченість житлом та інші.
Українські ж “господарники” всіх рівнів постійно звітують про зростання показника видатків. Нам звідусіль намагаються навіяти, що ми стаємо жити краще після того, як урядовці вчергове збільшують статті витрат, нехтуючи факторами раціональності.
На їх думку (чи то вони хочуть нав’язати таку думку нам), зростання видатків мало б свідчити про заходи, спрямовані на “покращення”, і після того, як було збільшено обсяг видатків, має поліпшитись рівень життя населення. Я не думаю, що чиновники вірять у цю міфічну закономірність, особливо в корупційних реаліях України, але вони роблять максимум, щоб в це повірили ми.
Видатки на утримання водоканалу та ТТУ ростуть, але покращення як не відчувалося, так і не настане з подібними підходами. Знову місцеві чиновники б’ють поклони в Києві, беруть закордонні кредити та перерозподіляють місцеві надходження, але “латана сорочка все одно тріщить по швах”.
Як покривається зростання витрат
Рівність активів та пасивів є базовим постулатом при складанні бюджету будь-якого рівня. Покриття видатків має бути забезпеченим за рахунок доходів. Якщо зважений господарник спочатку проводить інвентаризацію активів, а потім здійснює планування видатків, то українські чиновники діють з точністю навпаки: спочатку намагаються підняти рівень видатків вище, аніж було у “попередніків”, а потім намагаються збалансувати доходи.
Процес планування надходжень може піти за двома сценаріями:
1. Записати суму різниці запланованих видатків та доходів в рядок – дефіцит;
2. Дійсно знайти гроші для покриття цих видатків.
Звідки взяти гроші для наповнення бюджету, яскраво видно на прикладі Державного бюджету України 2012 року.
Доходи Державного бюджету України на 2012 рік у сумі 374 млрд. гривень. 83% доходів це “Податкові надходження” – 311 млрд. грн. з яких 122 млрд. грн. (40%) мала забезпечити митна служба. Таким чином, чітко спостерігаються плани щодо надходження до державної казни. Половину всіх доходів повинні дати податкова і ще третину митниця – годувальниці країни. Фактично ці цифри були значно перевиконані, але це мало тішить.
Нове міністерство покликане покращити життя
Півроку тому завершився процес реорганізації державної податкової адміністрації. Основною функцією податкової адміністраці завжди була фіскальна – наповнення дохідної частини бюджету. Уряд регіоналів, який “почує кожного” і працює над “покращенням”, вирішив змінити це. Податкову адміністрацію перетворили на Державну податкову службу України. Декларативною різницею між цими установами мав би стати перегляд пріорітетності завдань. Віднині податкова служба на перше місце поставила надання послуг платникам податків.
Як зазначено на офіційному сайті установи: ДПСУ – професійна організація, що надає високоякісні послуги. Яка благородна місія – все для підприємців та пересічних українців.
Невже уряд знайшов нове джерело наповнення бюджету? Невже інвестиції стали капіталом? Чи справді податкова перестане душити бізнес та громадян шаленими податками та зборам?. Як так країна, що посідає 181 місце в світі з 183 за кількістю податків (а це 135 платежів) відмовилась від курки що несе золоті яйця?
Щоб вирішити цю проблему кабмін вдався до інновацій – вперше в Україні створено Міністерство доходів і зборів України. Дана “колекторська” установа поєднала в собі податкову та митну служби. Ці дві “служби” плідно контролюватимуть доходи і безпосередньо займуться зборами.
Розбудова межигіря, облаштування вертольотних майданчиків, розширення розкішних автопарків безперечно призведе до зростання витрат. Покриття цих забаганок потребує створення єдиного централізованого органу, який контролюватиме всі галузі економіки і кожного підприємця, займатиметься поборами і підконтрольно владі здійснюватиме їх перерозподіл. Податкова завжди душила підприємців як шляхом офіційних податків, зборів, штрафів, так і не зовсім офіційними “таксами”, як от у випадку з заступником заступника житомирської ДПІ.
Наївно надіятись, що в новій структурі відбудуться істотні зміни, адже очолив “обєднаний поборний орган” все той же керівник – начальник ДПС України – Олександр Вікторович Клименко – типовий донецький податковий “службовець”. У цих хлопців чітка задача: знайти та відібрати.
Візьмімо хоча б приклад новоозвученого звернення Державної податкової служби, щодо моніторингу та оподаткування доходів отриманих “Дідами Морозами”, “Снігуроньками” або іншими казковими персонажами, що підзароблять на новорічні свята. ДПС України наголошує на тому, що при отриманні громадянами доходів від надання послуг у сфері розваг необхідно сплачувати податок на доходи фізичних осіб. Дані персонажі ще не почали працювати, а податкова “служба” вже надала їм “послугу з підрахунку доходів” та готова до зборів.
Митниця та податкова “служить” громадянам України, а в той же час рахує і збирає доходи. Наші доходи на покриття їх витрат.
Унікальність української влади полягає в її зухвалості та жадібності, а унікальність українського народу – у його безмежній щедрості. Дійна корова завжди покорно дає молоко своєму господарю. Адже хто ще, як не справжні меценати можуть все життя фінансувати добробут кількох родин, які назвали себе владою?
Весь цивілізований світ оцінює показники добробуту та розвитку країни за рівнем життя громадян. Українська ж влада переконана поки їм є що витрачати – це покращення. Якщо ж гроші в бюджеті закінчуються достатньо донецьким хлопця покращити систему поборів. Готуймо гаманці – покращення триватиме!