Свободу Павличенко вимагатимуть у Житомирі. ВІДЕО

Такими словами закликають житомирян взяти участь у акції протесу проти свавілля відчизняних судів і влади, яка знищує тих, хто стає на її шляху.

Мітинг у Житомирі організовують у неділю 23-го грудня о 15-00. Збір біля міської ради. Звідти колона демонстрантів піде пікетувати будинок правосуддя.

Вбивство судді Шевченківського районного суду столиці Сергія Зубкова сталося 21 березня минулого року близько шостої години вечора. Суддю Сергія Зубкова, який повертався додому з роботи, вбили в ліфті його будинку – в одній з новобудов на вулиці Голосіївській. Сильно поранивши Зубкова ножем, зловмисники потім пострілом добили його і, залишивши тіло на сходовому майданчику, втекли.

Вбивство розкрили в найкоротші терміни – вже на третій день тодішній міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов заявив, що підозрювані затримані. Ними виявилися 47-річний киянин Дмитро Павличенко і його 19-річний син Сергій.

Втім, Дмитро Павличенко був з тих, кого слідство не могло не помітити. Уже в день вбивства деякі інтернет-видання написали, що у загиблого було багато недоброзичливців, зокрема, киянин, що розмістив в інтернеті гнівного листа на адресу Зубкова. Чоловік писав, що суддя виніс протизаконне рішення і позбавив його сім’ю даху над головою. Дмитро Павличенко розповідав про свою ситуацію на телеканалах, двічі організовував прес-конференції. Втім, саме це і дало багатьом привід сумніватися в тому, що злочинець дійсно він: мовляв, невже людина, яка намагалася вирішити проблему правовим шляхом і мала реальний шанс домогтися цього, могла піти на вбивство? Хіба, задумавши злочин, він не розумів, що першим потрапить в список підозрюваних?

Через два дні після загибелі судді Дмитра Павличенка затримали. Незабаром був затриманий і його син Сергій. Хлопець, за словами правоохоронців, відразу дав зізнавальні свідчення.

Поки йшло розслідування, Дмитро Павличенко з СІЗО передав одному зі своїх захисників Володимиру Широченко (до речі, підполковнику міліції у відставці) лист, в якому детально розповідав про те, як його затримували, а після цього змушували взяти на себе провину.

«Мене цілими днями водили по кабінетах, ніякі свідки мене не впізнали, – писав Павличенко. – А один високопоставлений чин запропонував мені операцію: взяти на себе злочин в обмін на те, що мою сім’ю не будуть чіпати. Тоді мені дадуть десять років, а через п’ять вже звільнять. У разі ж моєї відмови мені світить довічне ув’язнення, старшого сина і дружину посадять як співучасників, а молодшого сина помістять в дитбудинок. Зрозуміло, що від такої пропозиції я категорично відмовився, бо я абсолютно невинний і всі проблеми завжди вирішував законними способами … У цій історії я – невинний!»

На першому судовому засіданні Голосіївського райсуду прокурор зачитала обвинувачувальний висновок, детально розповіла про те, як сталося вбивство. За словами прокурора, готуючись вчинити вбивство, Дмитро Павличенко з сином взяли інвалідну коляску, ніж, шило, пістолет, бинти, докторські халати, капронові нитки і рукавички.

Ще кілька речей (скатертини, пакети для сміття) прихопили з собою для того, щоб замести сліди. Правда, навіщо їм знадобилася інвалідна коляска, в обвинуваченні не сказано.

Друзі Павличенків і небайдужі активісти привертали увагу громадськості до цієї справи ще 2011 року, коли тривав судовий процес, але найбільших масштабів рух набув після оголошення обвинувального вироку 2 жовтня 2012 року. Тоді футбольні фани (молодший Павличенко вболіває за київське «Динамо») всієї України оголосили протест проти міліцейського свавілля та несправедливого суду.

Банери на підтримку сім’ї Павличенків з’явилися на стадіонах багатьох міст (Київ, Армянськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Кіровоград, Краматорськ, Кривий Ріг, Луганськ, Луцьк, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Москва, Одеса, Сімферополь, Суми, Ужгород, Харків, Хмельницький, Чернівці, Чернігів та інші), у деяких містах міліція намагалася зняти й забрати ці банери та плакати. У Хмельницькому міліція заборонила проносити банер на стадіон, тому вболівальники вивісили його на багатоповерховому будинку біля стадіону. Павличенків також підтримали деякі футболісти «Динамо» (Київ), зокрема півзахисник Тарас Михалик.

Представники руху «Автономний опір» і вболівальники «Динамо» Київ виступили під єдиним банером «Волю Павличенкам» під час маршу в Києві 14 жовтня 2012 року на честь 70-річчя створення УПА.

25 листопада 2012 року у Києві близько двох тисяч осіб вийшли на мітинг в підтримку сім’ї Павличенків. На думку мітингувальників, усі звинувачення в бік підсудних неправдиві, а рішення суду неправомірні.