Сьогодні зателефонував Юрій Камишний. Він в Індії, на черговому пленері, створює нові картини. Він не лише геніальний художник, він – надзвичайної внутрішньої краси людина. Людина, що уособлює сонце. Людина, що наскрізь пронизана позитивом.
Він може просто подзвонити – і після розмови з ним ти наповнюєшся світлом радості, хочеться жити, творити, насолоджуватись життям щохвилини. Тебе відразу тягне вибігти в поле, поглянути на захід сонця чи його схід, доторкнутись до берези, що наповнена соком, погладити котика, якого ти так давно не гладив. Хочеться пробігти босоніж по траві і погойдатись на гойдалці в дідовому садку. Хочеться стати частинкою природи – вдихнути на повні груди повітря і зрозуміти: ось вона – справжня свобода.
Свого часу Юрію Камишному, в обмін на кілька його картин, подарували стареньку хатину в селі Городському на Коростишівській землі. Дивина: хатинка на картині втілилась у справжній хатині на мальовничих поліських просторах.
Міський мешканець, житомирянин, Юрій Камишний переїхав у цю мальовничу місцину – став господарем.
Городське – дивовижна місцина. Це ніби карта України в зменшеному вигляді. Тут на маленькому клаптику землі дивним чином поєднуються гори, рівнина, лісиста місцевість, степ, скелясті береги. Це все – на одному клаптику землі.
Часто Юрій телефонує мені і розповідає про те, яке красиве зоряне небо над його хатою, як дивовижно сходить сонце, які зворушливі, щирі і по-дитячому безпосередні місцеві люди приходять до нього в гості. Юрій Камишний навчив мене милуватись кожним моментом. Він допоміг мені зрозуміти, що кожна мить прекрасна. Потрібно лишень навчитись придивлятись, прислухатись, оглядатись навколо себе. Не буває звичайних моментів, кожної миті щось відбувається.
В моєму житті Юрій Камишний відіграв надзвичайно важливу роль. Свого часу він порадив мені фільм «Мирний воїн», який буквально перевернув моє життя. Геніальний фільм, головний месидж якого: жити тут і зараз – в цей момент.
«Выбрось мусор из своей головы. Мусор – это все, что скрывает от тебя единственное имеющее смысл… этот момент. Здесь. Сейчас. А когда ты будешь здесь и сейчас, ты удивишься тому, что ты можешь делать и как ты это можешь делать».
«Це країна запахів, звуків, відчуттів і, що важливо для мене як художника, квітів і яскравих фарб. Одяг, поведінка, наївні розпитування індусів, чудова природа – все це викликає здивування, якому немає меж, і сльози самі навертаються на очі.
Можу проводити паралелі між українським та індійським селом. Сучасні індуси за характером та поведінкою нагадують мені наших бабусь і дідусів. Вони не втратили справжнього! Національні квіти індусів – календула, соняшник, ромашка і мальва, які вони особливо люблять, а жінки прикрашають ними волосся. Навіть кольори (червоні, сині, оранжево-золотисті та ін.), які переважають в сарі, характерні і для національного українського костюма. Але головне – почуття, наспівність, емоції», – розповідає Юрій Камишний.
Це вже шоста подорож відомого художника до Індії. Пленер триватиме до кінця березня. Під час минулих поїздок Юрій пройшов усю цю країну босоніж – від Гімалаїв до найпівденнішої точки — Каньякумари, два побережжя країни і всю її центральну частину. Незабаром Юрій привезе нові картини, створені в далекій сонячній країні, що заполонила серце художника. І кожна з картин сяятиме сонцем і радістю.
Минулої ночі сніг в моєму рідному селі Троковичах був покритий прозорим льодом, накрапав дощик, від чого лід наповнювався дивовижним блиском. Світло від ліхтаря розпласталося по всій льодовій поверхні і залило її всю блискучим золотом. Такої краси я не бачив давно. Це диво природи збунтувало мою фантазію і подарувало небувалу естетичну насолоду. Істинно, не буває звичайних моментів. Кожна мить – прекрасна.
І в якусь мить мені стало трішки прикро, що поряд немає Юрія Камишного, який би зафіксував цю золоту красу для вічності.
«Делай движение ради движения. Только здесь и сейчас».