Щодо пам’ятника Кременицькому в Житомирі:
«Вважаю, що в час сьогодення, коли у людей немає роботи, коли людям немає чим сплачувати комунальні послуги, і ці послуги залишають бути кращими, коли діти, водії, просто пасажири і пішоходи сотнями в день гинуть на дорогах від свавілля тих, хто відчув владу і нехтує правилами дорожного руху, коли елементарно, немає що їсти і немає за що лікувати дітей, і купувати прості медикаменти, коли десятками тисяч виїзджають за кордон на «панщину», і статистика смертності в Україні б’є всі світові рекорди, є крайнім цинізмом ставити питання про побудову пам’ятників радянським діячам у Житомирі.
Треба пам’ять тримати в серці, в історії Житомирщини, а не займатися марнотратством в умовах кризи і катастрофи».