Радянська країна вже 22 роки як в минулому.
Відійшов устрій, а з ним й принципи, гасла, а відповідно – тодішні поводирі. Житомирські школярі не знають про легендарну постать “дідуся” Леніна.
Та що говорити про вождя всіх комуністів, який десь там жив 100 років тому, якщо в Житомирі не пам’ятають місцевих діячів епохи трудових подвигів пролетаріату й непролетарського життя партноменклатури.
Мова йде про Віктора Кременицького. Чули про такого?
Бажання нинішніх керманичів Житомирщини поставити пам’ятник своєму учителеві зрозуміле – якщо вони цього не зроблять у найближчий час, після них цього не зробить ніхто. А тому треба встигнути, поки при владі.
Разом з тим в Житомирі відсутні не те, що пам’ятники – меморіальні дошки багатьом славетним землякам.
Грошей на збереження й відновлення національної пам’яті у нинішньої влади Житомирщини хронічно не вистачає, у той же час, як бачимо, коли є політична воля, 2 092 230 гривень на встановлення пам’ятнику В.О. Кременицькому знаходяться.
Громадські організації Житомира, реагуючи на ініціативу, вже встигли підказати владі куди потрібно спрямовувати гроші – зокрема, на ремонт доріг, відновлення української національної пам’яті, бо держава зветься Україна, а не СРСР, або ще якось.
В свою чергу діяльність з увіковічнення діячів комуністичного режиму СССР, яку здійснює діюче керівництво області, українська спільнота Житомира вважає скерованою проти Української держави.
Журналіст обласного телебачення Вікторія Лук’яненко в програмі “Думки з приводу” дослідила проблематику встановлення за бюджетні гроші в центрі Житомира ще одного пам’ятника комуністичному світилу, на цей раз обласного масштабу – Віктору Кременицькому, який в радянські часи керував Житомирським облвиконкомом цілих 27 років (1955–1982 роки) і як запевняють ініціатори встановлення пам’ятника – нинішній Житомир збудував саме він.