Україна, як і переважна більшість міст та селищ, з виробників перетворилась на споживачів, тобто витрачання ресурсів перебільшує їх виробництво, як і витрачання грошей перебільшує кількість заробленого.
Безперечно, надання послуг ЖКГ є оплачуваною послугою і ця послуга є безкінечною, тобто це – безперервний процес.
Розглядаючи концесію, як бізнес, слід зазначити, що це отримання в приватні руки готового бізнесу, тобто концесіонер його не створює, а лише користується та розпоряджається на власних розсуд.
Для отримання оцінки зусиль тих, хто намагається отримати комунальне підприємство в концесію, слід по-перше визначити, чого це концесіонеру потрібно, по-друге, як буде надаватися послуга, в яких об’ємах, якої якості і по яким тарифам, по- третє, як буде виконуватися питання економії води, втрата тепла та енергії, екологічне питання, захисту навколишнього середовища, чи буде здійснюватися поточний ремонт водогонів, та за чий рахунок.
Не всі концесіонери погодяться на такі умови, якщо разом з постачанням, візьмуть на себе тягар ремонту водогону та переобладнання систем.
Держава переважно зберігає монополію на послуги ЖКГ, які прораховано спеціалістами галузі, та які знаходяться на дотації, оскільки в середньому населення на 1 червня 2011 витрачає 2.26 грн/м3, при вартості води 3.36 грн/м3. і втручання непрофесіоналів може призвести до колапсу в постачанні та отримання резонансу і негативу, з боку громадськості.
Перетворення стратегічного підпримства в приватну контору, підірве і без того соціальне напруження в Україні. Наведення позитивних прикладів концесії в інших містах зможе сприяти та відновити дискусії з цього важливого питання.