Усілякими засобами обласна наукова бібліотека намагається стримати зменшення кількості своїх читачів в Житомирі.
Але з кожним роком це все важче й важче дається.
За останній рік головну бібліотеку Житомирщини відвідало 6 тисяч читачів. Більшість з них – студенти, науковці, дослідники й викладачі, як й було споконвіку. Робочому класу не до бібліотек.
Ще якихось років 10 тому власник бібліотечного абонементу й мріяти не міг про обслуговування на дому, заявки за телефоном, нагадуванння, привітання. Зараз це все є, але попит пішов в гаджети, Інтернет.
Читачів навіть опитують: у якому вигляді їм краще читати – електронному, чи паперовому?
І виявляється, що все-таки милішою житомирянину є паперова книжка, бо її можна притиснути до грудей, з нею можна зручно вкластись на диван, ну, і, звісно ж, можна швидко пролистати книгу й знайти потрібну сторінку.
В електронному вигляді читати важче. Особливо після робочого дня, який в значної більшості городян проходить за комп’ютером, який, як ми знаємо, зору не додає.
Але для того, щоб знайти ці “свої” книжки, які зроблять вас Людиною, треба перечитати не одну тисячу інших книжок. Такі погляди на інтелектуальне виховання “людини розумної” мав російський класик Ісак Бабель.
Але з кожним роком в світі читають все менше. Бібліотекарі визнають, що вже об’єктивно не можуть конкурувати з Інтернетом. Єдиний вихід – співіснувати паралельно – як театр і кіно. Це означає, що бібліотеки будуть, але вони виконуватимуть зовсім інші функції.
____________________________________________________________________________
Вікторія Лук’яненко, журналіст обласного телебачення дослідила тему читання книжок в Житомирі та запитала житомирян про те, яку останню книжку вони читали.
Дивіться!