Мої друзі!
Я ніколи не втомлюся складати про вас вірші, описувати вас у своїх оповіданнях і згадувати «не злим добрим словом» у щоденнику.
Ви всі – такі різні, цікаві, неймовірні! Як же приємно помічати у вас особливі риси характеру та оживлювати їх у своїх персонажах-франкенштейнах!
Ви приходите у мої сни – мовчазні, говіркі, загадкові. Ваші очі як у диких кішок світяться теплом і добротою. Я знаю, що ви мене підтримаєте, коли халепа стукне в спину і змусить спіткнутися на обидві ноги.
Впевнена – ви розділите моє щастя, і воно від цього засяє додатковими кольорами надзвукової веселки!
Подружки божевільні, з вами було казково коротати шкільну каторгу – Світлана Харчук (Радушинська), Альона Кожукало, Інна Ревун, Оля Карпик!
Звабливі звинні красуні, студенточки шалені, з якими навік моє рок-н-рольне серце – Оксана Пасічник, Наталка Борейко, Тетяна Конончук!
Оксіяни-марсіяни, щось є чудернацьке в нашому прагненні оспівати цей практичний меркантильний світ, скільки написано у минулому, скільки ще не народжених віршів-проектів – Костянтин Куліков, Катерина Ратушинська, Наталя Дишлева, Валерій Волковський, Олександра Вонготт!
Браття-ушутисти, синці на руках і ногах, гематоми під оком, розбиті губи, літні заняття в мікрорайоні Малікова (всі пам’ятають річечку, яку потрібно було перейти вбрід, щоб потрапити на заповітну галявину-спортзалу?), масні жарти (бо я та інші бійцівські кралі – «не дівчата», при нас таке говорити можна!) – тренер Андрій Поліщук та вірнопіддані – Коля, кілька Сергіїв, Толик, Руслан, Ігор, Андрій, Славко, Катя, Таня, Віка, Олена!
Мої ріднесенькі, наші спільні гени вирують венозно-артеріальними трубками і ми повторюємо наших предків, їхні помилки, здобутки, прагнення: сестра Тетяна, племінниця Оля, небога Галина, троюрідна сестра Надя!
І некровні родичі, проте не менш близькі – Олег та Оля Бондаренки! Майже родичі – подружжя Коцюбів! А також дівчатка-сестрички з малої батьківщини моєї матері, які секрети ми одна одній розкривали, як гульбенили на сільській дискотеці – Оля та Люда Вахніцькі!
Друзі зі соцмереж, іноді здається, що ви лише примарилися мені, щось невимовне є в наших стосунках, ви не знаходите?
Ми познайомилися за різних обставин і насправді вас, справжніх, з плоті й крові, дуже мало – Валерія Ступак, Олег Коцарев, Сергій Фещенко, Люба Антонюк, Марина Кузьменко, Глафіра Цебоєва та інші!
Мій сповідник, людина, з якою ніколи не зустрічалася вживу, проте котра знає про мене багато такого, що й найближчим друзям ніколи не розповідала і навряд чи розкажу – письменник з Тернополя Петро Сорока!
Посестри по журналістському перу, вірні напарниці, що там сказати – бойові подруги, нашим відвертим розмовам (у робочий час, щоб ви і не сумнівалися!!!) могли позаздрити сухоребрі лярвочки із «Сексу та міста» – «мама», неперевершена Вікторія Паламарчук, найрозумніша натуральна блондинка Житомира – Оксана Конопляста!
Нові друзі, мої неясні сподівання та приємні враження, я боюся називати ваші імена, щоб не наврочити!
Ми – нитки в плетиві нашого минулого, ми – спиці в руках прийдешнього!
Чи варто казати, як я невимовно сумую за вами?
Моїм друзям
Друзі, дрібні кольорові камінчики в пам’яті Бога!
Мені замало зустрічатися і розмовляти,
Хочеться розглядати вас, близько підносячи до очей,
Ніби наліпки із зображеннями супергероїв
На руках малюків, які граються в янтарній краплині безчасся.
Або навіть одягнути вас на себе,
Мов добротне суконне пальто
Бердичівської швейної фабрики,
Щоб щодня відчувати,
Як поруч з моїм б’ються осердя інших дивовижних Галактик.