Найкраще про Чорнобильську трагедію можуть розповісти її очевидці та поети.
Із безпосередніми свідками аварії на ЧАЕС я не знайома. Зате в моїх руках – живі тексти, які пульсують та кричать про трагедію, що назавжди відбилася на поколінні, ім’я якому – чорнобильське.
Тож читаймо й прислухаймося, що нам хочуть сказати поети Житомирщини.
Валерій Волковський:
Помню отца
Звали его Чернобыль
После родов он должен был умереть
Но остался в живых
Назло своим детям
Искавшим любви
Мене подарил свой оскал
Сломанных чёрных клыков
Сухим языком
Треснувшим ртом
Целовал в губы, щёки и шею
Оставляя раны и капельки смерти
Я говорил спасибо
На коленях стоял
Вытирая рисунки излучений
С разъеденного пола
Десятилетий
Плача в засоленною рубашку из ртути
В его пустой утробе
Бился в незапертые двери и окна
Стёклами рвал тьму
Разгрыз пуповину
Из объятий упал
Испорченным телом
В болотистый воздух
Он помог мне уснуть
В своей собственной тени
Пел колыбельную аварийных сирен
Мне не хватало его отцовской заботы
В память оставил
Рентгеновский снимок
Моим отражением
Олександр Вітюк:
В роки незгаданих
забутих дитячих
іграшок…
обдертих стін
із вибитими вікнами
стояли будинки
намертво…
лише вітер доносив
по радіо жахливі вісті..
тікали люди
залишаючи все на своїх місцях..
люди тікали, але не втекти нікуди
переповнені автобуси
з білетом в один напрямок
і більше не повернемося
але йдуть роки ..
і кожного разу згадують ті події
за яких пішло тисячі людей з життя…
Глафіра Цебоєва:
Стирати тебе
тільки як радіацію.
Закриваючи наглухо
ліву частину тіла.
Здорові клітини
відселяти за сітку.
І лише іноді
дозволяти туристам
фотографувати руїну.
Щоб пам’ять тримала
кордони міцніше.
Тетяна Чернишенко
Чорнобильські журавлі (уривок)
В синім небі летять журавлі,
Повернулись з далекого краю
До своєї святої землі,
До свого калинового раю…
Пам’ятають той день журавлі,
Як жорстока чорнобильська сила
В небесах, у воді, на землі
Свою тінь смертоносну лишила.
Стало чорним усе навкруги,
Потемніло у світі і в душах.
Час настав віддавати борги
Й не поможуть вже сльози, що душать…
Душать щастя, здоров’я, життя,
Душать пісню оту журавлину.
Запізніле ж бо їх каяття
Й не потрібна мовчання хвилина.
І нарешті, мої тихотворіння:
Коли моя мати була молодою
Коли моя мати була молодою
І її волосся пахло чорнобилем,
А моє – пухом курчатка,
Вона одягала стару бейсболку,
І ми йшли гуляти.
Вдалині таємничили сині гори,
Під ногами хлюпотіло духмяне море.
Світ щойно вилупився із яйця,
І дерева вночі підступали до самих вікон,
Намагаючись потіснити нас.
Так затишно було притулитися
До твердого маминого живота,
Вдихнути молочне тепло її грудей.
У ній стугоніла і переливалася ріка Ганга,
Де плескалися пуголовки моїх братів та сестер.
Наша подорож тривала нескінченно,
Навколо виростали нові будинки,
Такі ж нетривкі, як молочні зуби,
А старі сиділи в землі міцно,
Мов набундючені гриби.
Заводи мокріли після туману,
І наша вівчарка починала сивіти.
Мати повторювала мантру:
Ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш…
Сонце закочувало очі,
І в його призахідному опроміненні
Ми здавалися вічними.
Мої однолітки та ін.
Наш батько – алкоголік,
Мати відпирала цноту на весільних простирадлах.
Вони виховали нас
У кращих традиціях соціалістичного реалізму.
Ми ще досі не можемо наїстися ковбаси,
А салат «Олів’є» – наша улюблена страва.
Батьки ще дивуються,
Чому не хочемо одружуватися
І робити дітей!
Та ми ж народилися
Вже з пропитою печінкою та відбитими нирками!
З таким організмом і ядерна зима не страшна.
Яке кохання,
Якщо ми почали мастурбувати в третьому класі?
Вони ще вимагають від нас вдячності.
В дитинстві трясли за плечі,
Зазирали у вічі:
«Подаси нам у старості склянку води?»
Та подамо ми вам ту кляту склянку води!
Ми ж не потвори моральні,
А широкі навіть душею.
Ми пропиваємо зарплату, як батько,
І втратили цноту, як мати.
Просто випустіть нас
З цих божевільних хрущівок на волю,
З лабет пральних машин і м’ясорубок.
Не бійтеся, не втечемо,
І вам не доведеться вмирати
В будинку для людей похилого віку
Чи на самотній крижині в арктичному морі.
Ми розбредемося світом і повернемось,
Залишивши біль у саркофазі четвертого блока.
P. S. Збережено авторський правопис.