Ми з вами, на перший погляд, дивні істоти.
Якби інопланетяни споглядали за нами зі сторони, позбавлені звичної зашореності аборигенів, то змалювали б картину, яка дуже сильно відрізнялася б нашої власної.
Серед багатьох дивацтв найяскравіше виділяються приколи масової свідомості.
Наприклад, є речі, щодо яких у кожного з нас є однозначне судження.
Ми подаємо його як істину останньої інстанції, не задумуючись ні про факти, ні про логіку. Усі ходимо із такими впевненими пиками, коли мова йде про медицину, політику чи метеорологію, що дивишся в дзеркало і думаєш лусне вона чи ні від почуття гіперкомпетентності.
Ось тільки виникає питання, чому в нас стільки хворих (де були експерти із медицини з своїми ліками на всі випадки), особливо хворих на голову, що збираються як мухи на лайні біля владного корита (де ті, що шарять в політиці й без «Савіка» спати не ляжуть), та чому до нас то зима прийде несподівано в лютому, чи весна в квітні.
Однак, є ще такі питання, які одразу вводять людину в стан шоку раніше ніж було поставлено знак питання в кінці речення. Вони нас лякають сильніше за покращення, яке нестримно наближається.
Коли задамо його середньостатистичному громадянину (не залежно від місця на соціальній драбині), тоді можемо в деталях спостерігати весь спектр захисних реакцій.
Добре що ми мавпи, а не жуки-бомбардири, а то б отримали межі очі струмінь киплячого перекису водню, за те що ліземо до солідної й зайнятої людини з дурними запитаннями.
Не важливо чим зайняті цей бізнесмен, або бізнесвумен – чи намагається, плюючи з балкону, вцілити в каналізаційний люк по той бік вулиці, чи годину чекає на маршрутку, чи просто сидить на лавці (мобілці, інтернеті) з подружками, роблячи те саме що й перший, але комусь у спину і віртуально.
У нас як у порядних тварин є дві захисні стратегії: завмерти видаючи себе за шланг, або за паклю, або нападати, тому що напад найкращий спосіб оборони.
Почнемо з останнього:
– Сам дурак…
– Та пішов ти…
– Пішов ти на (у)…
Ви думаєте, що вас пошлють шукати відповідь у бібліотеку чи Вікіпедію? Ні, ви помиляєтесь.
У разі якщо ви запитаєте людину, яка позиціонує себе як інтелігента, то три крапки означатимуть багатозначну паузу від прихильника МХАТу чи Сомерсета Моема.
Якщо вони себе ніяк не позиціонують, тоді замість крапок стоятиме конкретний напрям чи адреса і тоді вже ви будете стояти і думати, йти самому чи дорогу спитати.
Коли у відповідь на ваше запитання, людина впадає в стопор на межі з глибокою комою, то єдине, що істерично кричатиме в абсолютній тиші це очі.
У них міняються картинки немов у телевізорі, перед яким на вихідні вмостилась майже розумна людина із пультом в руках.
Страх на межі паніки, кваплива задума, здивування і навіть глибока образа – все це відображало роботу мозку в режимі ЧАЕС за секунду до вибуху.
Навіть хочеться в такому випадку зробити крок назад, щоб не заляпало шматками мозку із розваленої перенапругою голови.
А шокове питання дуже просте – що таке людина.
Не будемо зараз занадто вдаватись до природничої чи філософської відповіді на це питання, щоб не вийшло в якогось розумаки, що «людина – це птах без пір’я» як дав їй визначення Платон.
У природничників і так все просто. Вони дають їй таксономічну характеристику й ставлять велику жирну крапку та йдуть пити каву з коньяком.
Це виглядає приблизно так:
• Світ ділиться на живу і неживу природу. Людину відносять до живої, хоча трапляється серед нас щось таке ні живе, ні мертве;
• Живу природу ділять на клітинні та неклітинні істоти. До першої групи відносять нас з вами, до другої віруси, незважаючи на те, що трапляються у кожного на шляху такі зарази що…
• Клітинні, в свою чергу, поділяють на ядерні й без’ядерні. Ми – перші, з другими зустрінетесь на водоймах після Іллі чи в новорічному салаті «Олів’є», доїдаючи його після Водохреща.
• Далі три царства: тварини, рослини, гриби. Останніх я вважаю як й нас тваринами (не вірите почитайте Арнольда Нюмена) але, якщо хтось когось обізвав «тварюкою» – то не образа, то систематика.
• Зрозуміло, що ми будемо багатоклітинні, й так само зрозуміло, що ссавці, або звірі (нехай багатостаночник Платон відпочине). Тому «звірюка» в звертанні один до одного виходить також не образливо, а лише констатація факту.
Ось… чувак це образливо, тому що у всіх словниках це означає кастрований баран; лох – це незрозуміло, тому що ніякі асоціації між недотепою та Маслинкою сріблястою (російською цей кущик називають Лох серебристый) не приходять на думку.
• Далі потрібно обрати ряд до якого себе віднести.
Вибір широченний. Той хто їздить у маршрутках в годину пік, той відноситиме людину до ластоногих, парнокопитних чи мозоленогих. Але біологи кажуть, що людина – то примат. Якщо вам не подобається, то вибирайте інші варіанти.
Це все комусь цікаво, а комусь ні, але шок наступає, коли ми спробуємо шукати місце людини в безкінечному Всесвіті.
Прості питання: хто ми, для чого ми, кому ми потрібні – заганяють в безвихідь мудрегалів усіх часів і народів. Але цікавіше те, що прості люди можуть думати про це, адже vox populi vox Dei.
Всіх нас можна розділити за цим на дві групи: ті, що говорять те що думають, і ті, що лицемірять.
Останні обзивають людину «варваром», «губителем природи», «помилкою біосфери» але думають вони про себе як і перші – людина це «цар природи» (тільки звірі про це не здогадуються) і взагалі суперстар.
Для всіх нас, світ це піраміда на вершині якої знаходжусь я найкращий (навіть люди із комплексом меншовартості в це підсвідомо вірять).
Далі йдуть родичі, коте, френди, улюблені актори. Ще далі інші люди за винятком тих, хто нам не подобається (геї, політики, даїшники, фанати «Ворскли»…).
Лише десь потім великі савці, рослини (крім кропиви, пирію та лопухів), і наприкінці тварини, яких ми не любимо.
Кримінальні новини, випадковий свідок, програма максимум… – суцільна злива огидних страшилок.
Після вечора наодинці із ТБ хочеться взяти вірьовку та мило… але вірьовка із ГМО-коноплі, а мило з пальмовою олією…
Найчастіше кричать ганьба людині, коли йде мова про проблеми довкілля. Саме про його стан, а не екології, як прийнято у нас говорити неосвіченими невігласами.
Адже екологія – це природнича наука про взаємозв’язки організмів із середовищем, а не скільки сміття на квадратний метр викинув громадянин Х.
Проблеми сміття і відходів цікавлять інженерну галузь – асенізацію. Тому фраза «погана екологія» означає «погану науку про…» а не щось інше.
Та чи є людина помилкою природи, чи тут сховано мільярднорічну мудрість біосфери?
Почнемо від основ – хочете від Біблії а хочете від «Основ біології та генетики людини» Хом’яка І.В..
Першим звертання Бога до людини був заклик до сексу і колонізації планети: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодівайте нею…» (Буття 1.28).
Підозрюю, що те саме було сказано й іншим божим творінням, але через свою жорсткосердність людина цього не визнає.
Іншими словами, основним прагненням будь-якої живої істоти є збільшення числа представників свого виду (нас, збоченців, частіше цікавить процес, ніж результат) та захоплення максимальної території.
Тому в свій час розповзлися (розбіглися, розлетілися, розрослися) живі істоти земною поверхнею – не важливо що було відправною точкою – Едемський сад, чи літоральні ділянки Світового океану.
Коли вже вся планета була заселена, рухатись не стало куди, й біосфера перестала отримувати очікуване задоволення своїх основних потреб. Кому ж не хочеться вибратися із своєї гноярки на вимитий асфальтобетон і придуркувато посміхатися у відповідь на пущене в спину «понаехали». 🙂
Для задоволення головної потреби біосфері тепер потрібно подолати трильйони кілометрів непридатного для життя космосу й знайти цнотливу планету багату на воду та нагріту до 1-100°С.
Але жодна із живих істот не може справитись із такою задачею, тому що пристосовується лише до боротьби за ресурси, а не за мертву холодну пустелю.
Тоді (десь 80-100 млн. років тому) біосфера придумала мурашок – розумних, дружніх, згуртованих, працьовитих. Досягнувши певного рівня розвитку, мурашки «забили» на проблеми і потреби всього живого і стали жити в гармонії із довкіллям і самими собою.
У них за звичай бувають проблеми: війни, наркоманія, революції. Та скажіть мені, які розумні істоти, подібно до китайських комсомольців, не створять собі проблем а потім із гордістю їх не долають?
Наприклад, чорно-білий мобільний телефон «Samsung 200» задовольняв потреби зв’язку не гірше ніж останньої марки смартфон, але нам весь час хочеться чогось все більше й більше навороченого апарата.
Примати – гарний вибір біосфери. Наше прагнення у будь-яку ціну зайняти вищу сходинку соціальної ієрархії, заставляє нас робити нелогічні речі. Наприклад літати в космос. Тому ми єдиний шанс для біосфери покинути цю планету.
Святкуючи день космонавтики, чи бризкаючись слиною через дурні витрати на ракети й супутники, пам’ятайте, що наша тяга до зірок – це божий промисел, а не марнування часу.