Пам’ятаю “Землю” Кобилянської.
Справді, земля – це щось сакральне для людства, для українців, для житомирян. За неї борються, сваряться, вбивають (он скільки війн людство затіяло через неї).
Але. Це також і чи не те єдине, що може об’єднати опонентів та навіть ворогів. Житомирська земелька не є винятком.
Заради її володіння, у міській раді об’єднались затяті суперники: влада та опозиція. В результаті – питання потрібні проголосовано, а така бажана частинка малої батьківщини отримана.
Власний добробут та добробут своїх чад – це те, заради чого ми живемо. Може так і
треба жити?
А то патріотизм, боротьба з корупцією, економічні реформи, проблеми міста – це так складно і напевно іноді здається нездійсненною та невдячною справою. А так “Грудочку землі святої до грудей пригорну” і – на душі стає тепло. Прожив недаремно…
Я тепер розумію гасло опозиції “Вставай Україно!” – це не заклик до боротьби – це нас просять встати і звільнити місце для будинків, маєтків, магазинів…
П.С.
Всежитомирське депутатське об’єднання “Земляне”.
Наш девіз: “Ніщо так не об’єднує, як рідна українська земля!”
Аналізуючи пісню “Земля в иллюминаторе видна”, розумію – це пророцтво. Адже, в не далекому майбутньому, вважаючи на тенденцію, і Голову Чацького, і Гідропарк, а можливо і Бульвар (а чого б і ні?) ми будемо бачити лише через гугл мапс.