В Житомирі вшанували пам’ять повстанців 1863 року. ФОТО

12 травня 2013 року Союз Польської Шляхти організував вшанування 150 річниці Січневого Повстання 1863 року в Житомирі.

У заході брали участь: віце-консул Генерального Консульства Республіки Польської у Вінниці Даміан Чарчінський, професор Люблінського католицького університету Роман Дзвонковський, капелан поляків Житомирщини отець Ярослав Гіжицький, заслужений для культури Польщі хор «Поліські Соколи» на чолі із художнім керівником Яном Бочковським, а також представники польської громадськості та засобів масової інформації.

Урочистості почалися в Каплиці св. Станіслава на Польському цвинтарі.

Капелан поляків Житомирщини отець Ярослав Гіжицький відправив Святу Літургію присвячену польським повстанцям 1863 року.

Голова Союзу Польської Шляхти Житомирщини Наталія Костецька-Іщук, біля Хреста на могилі повстанця Ксаверія Руцінського, провела урочистий мітинг на честь ювілею.

Було проголошено Заяву Союзу Польської Шляхти Житомирщини з нагоди 150 річниці Січневого Повстання.

Мітинг проходив в урочистій та піднесеній атмосфері. Лунала повстанська поезія у виконанні Альони Денисевич, Олексія Лобунця та Генріха Полетаева. Учасники мітингу спільно помолилися за душі повстанців. Хор «Поліськи Соколи» заспівав патріотичні пісні.

Захід завершився покладанням вінків, квітів і запаленням лампадок.

Наталія Костецька-Іщук, презес ЖОМГО «Союз Польської Шляхти» каже, що біля Хреста на могилі Ксаверія Руціньського потрібно віддати честь пам’яті йому та усім людям, які 150 років назад повстали проти самодержавства.

Буря 1863 року, як написано тут, на цьому пам’ятнику, назавжди змінила життя молодих людей його покоління. Багато з них загинули в боротьбі, немало було страчено карателями, безліч була заслана у Сибір…

– Ми хочемо нагадати суспільству заради чого вони у такі прекрасні весняні дні жертвували собою…, – каже Наталія Костецька-Іщук.

«За вашу й нашу свободу!» — з таким гаслом повстанці звернулися до поневолених народів.

Маніфестом від 22 січня 1863 року тимчасовий уряд повстанців покликав народи Польщі, Литви і України до боротьби. Документ гарантував селянам землю і волю, а народам право на самовизначення.

Співавторами Маніфесту були житомиряни Ярослав Домбровський та Зигмунт Сераковський.

Видатну роль у повстанні відігравали й інші наші земляки: Едмунд Ружицький, Апполо Коженьовський, Ганна Пустовойтова. Загалом, до повстання були причетними декілька тисяч мешканців Волинської губернії.

Житомир, поряд із Вільно і Варшавою, де-факто став однією зі столиць підпільної держави – тут стало перебував повстанський Центральний комітет Русі (України).

На Україні повстання почалося проголошенням «Золотої грамоти», яка гарантувала українським селянам землю і свободу.

Тут варто зробити невеличкий відступ від теми, щоб зробити особливий наголос на тому факті, що повстання було лише кульмінацією більш широкого польського національно-визвольного руху, який у 1861 році змусив імперську владу зіграти на випередження й відмінити кріпацьке рабство.

Збройна боротьба на Україні почалася 8 травня 1863 року Тріумфальним маршем Житомирської кінноти на чолі із колишнім полковником російської армії Едмундом Ружицьким.

Повстанці здобули низку символічних локальних перемог і зайняли кілька важливих містечок Волинської губернії. Зокрема, Любар і Полонне. Звитяжний бій повстанців під Мирополем увіковічений табличкою на Меморіалі Невідомого Солдата у Варшаві написом: «MIROPOL 17 V 1863».

Збройна боротьба житомирської кавалерії завершилася 26 травня 1863 року переможною битвою із чисельно переважаючим ворогом під Салихою.

Жертовна боротьба повстанців не була даремною.

Вони захистили честь народу і створили героїчний національно-визвольний епос для майбутніх поколінь.

Припинення збройних змагань не призвело до поразки визвольного руху… Згодом нові покоління борців за свободу підхопили прапори повстанців 1863 року і.., зрештою.., перемогли.

За півстоліття самодержавна імперія розвалилася… А поляки й литовці й українці та інші поневолені народи отримали свободу.

Героїчна боротьба Житомирської кавалерії полковника Ружицького золотими літерами вписана в історію нашої землі. Ми повинні пам’ятати тих, хто віддавав життя за свободу і незалежність. За свою й нашу свободу. Це наша історія… Історія наших земляків…

ФОТО Тетяна Пашкевич