От подія так подія в політичному житті України, та і всієї Східної Європи – найближчий і ментально найрідніший сусід за багато років, вперше з офіційним урядовим візитом відвідає Україну.
Правда бував Лукашенко в 2010 на інавгурації чинного Президента України, але то був візит ввічливості, і не більше…
Щось не складається у нас з часів незалежності з «сябрами».
То кордони все ніяк не можемо остаточно де маркувати, то молочні та кондитерські війни періодично влаштовуємо, а то й опускаємося до презирливих і в політичному сенсі принизливих кліше на кшталт «козел», «вошива влада», тощо…
Офіційно візит буде присвячений розвитку торгово-економічно співробітництва між «братніми» державами, розширенню сфери співробітництва в культурній сфері, аж до проведення масштабних днів Білорусії в Україні і України в Білорусії.
Перше інформаційне оголошення про візит було зроблено 12 червня на «День незалежності Росії». Як на мене, це не випадкове співпадіння.
Тому, для фахівців, це цікавий натяк для великих політичних прогнозів.
Варто зазначити, що ми з нашими сусідами в певній мірі знаходимося в подібній ситуації, як то кажуть «між молотом і на ковальнею», в нашому випадку між Москвою та Брюсселем.
Ще один важливий аспект, я би сказав «подарунок», який має привезти 18 червня в Україну А.Лукашенко це Договір «Про державний кордон» підписаний ще Л.Кучмою та все тим же Лукашенком.
Даний Договір давно ратифікований обома парламентами, але може вступити в силу тільки після обміну ратифікаційними грамотами.
Саме Президент Білорусії всіляко ігнорував таку передачу вже багато років, але після зустрічі в Астані (травень 2013 рік) готовий зробити добрий жест не вимагаючи грошової компенсації ($ 140 млн) за борги радянського періоду.
Цей Договір для України важливий тому, що для поглибленої асоціації з ЄС ми не маємо мати з сусідами спірних територій, які підтверджені державними актами.
Але, на моє переконання, родзинкою, топовою темою перемовин будуть теми, як то співробітництва України з Митним Союзом так і підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.
На разі білоруській економіці важко, як ніколи. Товарообіг неухильно падає, склади завалені не витребуваною продукцією, дівати її нікуди, і як то кажуть, «результати на лицо».
Більше того, з все тіснішим інтегруванням в Митний Союз Білорусь «чомусь» втрачає і ринок Росії, я вже не кажу про український та західний економічні напрямки.
І все таки, Лукашенко приїде агітувати за зближенням України з Митним Союзом, адже ні Білорусь ні Казахстан самостійно не в змозі протистояти російському натиску.
Він буде говорити про гуртування трійки (Україна, Білорусь, Казахстан) у протистоянні вже в середині Союзу, про обстоювання своїх інтересів.
А як ми знаємо, – гуртом легше і батька бити…
Бацько, не проти вступу України в асоційовані відносини і з ЄС, адже це дає для Білорусі нові змоги, шанс вирватися, вислизнути з тісних обіймів старшого брата, які все сильніше і сильніше стискаються не лише навколо вже всієї білоруської економіки, а й біля горла самого Президента.
Політично і економічна ізольована Білорусь потребує нового адвоката, комунікатора з Заходом, і такою країною може бути Україна, що не може не подобатись власне Україні й самій європейській спільноті.
Він свідомо чи інтуїтивно шукає виходу у власноруч створеній безпорадності та ізольованості, тому і йде на зближення під тиском економічних та політичних проблем, змінює ставлення до сусідів в пошуку нових партнерів.
Отож, шанси прориву на цих перемовинах є не тільки в україно-білоруських відносинах. Результат матиме вплив на весь східно-західний напрямок, бо ситуація вже давно дозріла.
Президенти обох країн у вівторок 18 червня будуть визначатися: проти кого, або з ким будуть товаришувати в найближчий час…