Коли відомий український дитячий письменник Віктор Васильчук, перебуваючи в чорнобильській зоні, зустрівся з покинутим собакою, він, мабуть, і не сподівався, що той стане героєм його однієї з найкращих книжок.
Та й не очікував автор, що кудлатий залишенець з`явиться незабаром у його рідному Коростені…
Це було в 1989 році. З тих пір оповідання, присвячене «братам меншим», які загинули в пащі чорнобильського монстра, пережило декілька видань.
Книгу про Бучу (так назвав Віктор свого героя) добре знають не тільки в школах міста, але й за його межами. Скажімо, житомирянка Оксана Кавун переклала її англійською мовою. А відома журналістка, поетеса і прозаїк Тамара Гордієнко із Севастополя зробила це російською.
В 2012-му році доповнене і перероблене видання під назвою «Чорнобильські поневіряння Бучі» побачило світ у тернопільському видавництві «Богдан-Навчальна книга». Цьогоріч – у 80-тисяч-ному Чернігівському обласному тижневику «Гарт». Та це ще не все…
Цього року у травні Віктор Васильчук побував у Франції, де збирав матеріал для нової книги про цю надзвичайну країну.
Тут він побачився зі своїми давніми друзями і шанувальниками. Дав інтерв`ю одній із найстаріших та найтиражніших газет «La Tribune-le-Progres».
Під час однієї із зустрічей йому повідомили, що книгу «Чорнобильські поневіряння Бучі» закінчують перекладати французькою мовою. Відтак надійшла пропозиція презентувати її український варіант в школі містечка Bourg-Le-Comte (Бур-ле-Комт).
– Це було справжнім досить неочікуваним сюрпризом, – ділиться Віктор Васильчук, – я навіть не повірив спочатку, але директор школи Елоді Дешарм приязно усміхнулася і підтвердила, призначивши день і час…
Проте я швидко заспокоївся, бо в мене був свій перекладач, моя донька Юлія. Коли я прийшов до цієї школи, приємно здивувався надзвичайній дисципліні, охайності і системі освіти. На зустрічі були дітки шести-восьми років. Мою розповідь слухали чемно й уважно, не перебивали з годину, але в кінці засипали запитаннями.
Запитували, як пишу, коли, чому пишу про тварин, де знаходиться Україна, що таке Чорнобиль. У свою чергу французькі діти повідали про своїх домашніх улюбленців, а насамкінець попросили, щоб їхні імена я написав українською мовою. Це було дуже зворушливо…
А поки вітаємо Віктора Васильчука з гарним досягненням і бажаємо йому здоров`я та нових творчих злетів.
Петро Щербина
ФОТО С. Васильчук
