Згадайте стару фразу «скажи, хто твій друг і я скажу, хто ти».
Кажуть, щоб краще себе зрозуміти, треба уважно подивитися на тих, хто в оточенні. Ніколи не стануть близькими чесна людина і підступна, працьовита і ледача, зла і добра, т.д.
Зближуються близькі по духу, за своїми поглядами на життя, за спільними інтересами та захопленнями, ті, хто уміє віддавати, не чекаючи і не вимагаючи нічого натомість.
Одних ми впускаємо у наше життя, інші відсіюються. В комусь ми розчаровуємося, а хтось – невід’ємна частина. Потрібні нам люди завжди будуть поруч.
У кожного з нас завжди знайдеться та людина, яку хочеться любити. Любити, незважаючи ні на що: всупереч обставинам. Коли розум каже «ні», а серце «так».
Я маю такого єдиного та незамінного, з ним я справжня. Ми – одне ціле. І стрілка годинника зупиниться, якщо ця людина не буде поруч. І сонце сховається у той день, коли з нею трапляться негаразди… Нехай мої почуття до нього перетворяться на той самий вітер, що гасить маленький вогонь, а великому полум’ю – допомагає розгорітися ще дужче…
Такі люди зустрічаються раз на все життя. Їх, зазвичай, ніколи не шукаєш, але завжди знаходиш. Іноді вони можуть роками проходити повз тебе, і ти не здогадуватимешся про їхнє існування. А потім випадково, не очікувано, навіть всупереч чомусь ви стаєте нерозлучними.
Далі у вас з’являються спільні спогади, і ти вже більше не можеш без цієї людини. Хочеться такими спогадами встелити усе життя, заповнити пам’ять. І попросити додаткову. Для себе ти знаєш, що з цією людиною кожен день стає ціннішим, яскравішим. І це тебе надихає та змінює на краще. Це нас об’єднує.
Якби мене зараз спитали, що найбільше хочу, я б відповіла: «Поверніть тих, кого забрали небеса». Саме цих людей в моєму оточенні не вистачає… Теплих слів, порад, настанов, обіймів.
Мої незамінні ні ким, і час не такий вже лікар. Я вдячна їм за подароване мені життя, за виховання.
Я ще не раз переглядатиму фото, проводжатиму поглядом, подумки шепочучи: «Я не забуду ніколи».
Цініть тих, хто поруч…
Взагалі все, що навкруги нас, є відображенням наших уявлень про те, чого ми заслуговуємо. Це ж можна сказати і про людей найближчого оточення. Своєю поведінкою ми притягуємо відповідний тип людей, що зміцнюють нашу впевненість у власній значущості або, навпаки, у власній неспроможності.
Тому загальна атмосфера навколо повинна бути емоційно чистою, доброю, комфортною. Наше оточення залежить від нас самих. А ще недарма кажуть: хочеш порозумнішати – грай з більш розумним суперником.
P.S.: Для подруг
Я маю перевірених роками друзів, їх небагато. Знаю, впевнена, що, коли на серці буде нижче нуля – друзі зігріють; коли радість переповнює душу – я розділю це з ними; коли вскочу в халепу – вирішу її не сама.
Моя багатогранна, розумничка, pretty Ірчик Лисюк;
бойова, відверта, шалена Анюта Лук’янець;
юна, мила, ніжна, талановита акторка Манявка;
102, 103, підтримка спеціального призначення в одній особі – Натуся Іванова;
хохотушка – Пастушка (уже Князева);
молода гарнюня, турботлива матуся Лєнчик Рекша;
кудряшка-душка Ольчик Блажик;
хороша подружка дитинства Вікторія Антоненко;
добра, надійна Лесюшка Ейсмонт…
І мої мудрі наставниці та подружки, що старші на 20-30 років – любима Васілєвна (Тетяна Гопаченко), найщиріша у світі пані Галина Стец, взірець Лариса Дімонт!
Ви – хоч і не всі фізично, але завжди поруч. Ви в думках, у спогадах та в моєму серці!
Я вдячна долі, що ви є в моєму житті.
