За родом своєї діяльності мені доводиться чимало бувати в різних селах Коростенщини.
Але є одна місцина в рідному краї, яку я надзвичайно люблю, бо там і природа фантастична, і повітря цілюще, і люди досить гарні й добрі.
Це – Межирічка.
У травні минулого 2013 року жителі Межирічки, що на Коростенщині, відсвяткували 397 – річний ювілей свого села.
Саме в той далекий 1616-й рік в Україні почало відроджуватися козацтво, посилювався й визвольний рух. Гетьман Сагайдачний повів зневолених українців на Москву й на Кафу.
Про ці села треба сказати окремо, адже, наприклад, у Бардах свого часу були віднайдені кам’яні знаряддя праці бронзової доби й виявлено давньоруський курган.
На жаль, сьогодні тут проживає лише, як кажуть, жменя сільчан, наймолодшому з яких нещодавно виповнилося за 50.
Єдине, що радує – це оновлена дамба між двома селами і власне сама електростанція, що, правда, стоїть вже на землях Васьковицької сільради. А ще – фельдшерський пункт, котрий незабаром закриють, і капличка біля автобусної зупинки, яку збудував колишній голова колгоспу імені Чапаєва, а нині – радник Верховного отамана України О. Матвійчук (зараз мешкає в Житомирі).
Але якби там не було, славиться все ж таки село людьми, живуть тут і поважний трудівник, механізатор В. Ходаківський, і 75-річний надзвичайно активний депутат місцевої ради П. Капітула.
Своїми особистостями може похвалитися й Межирічка. Правда їм уже далеко за 60, але їх ще налічується майже дві сотні. І знову ж таки, хоча й немає вже тут школи, а вчителі Н. Гаврилюк і Н. Герой не сидять без діла.
Патріотично налаштовані до рідного села, вони завжди в перших рядах активістів. Чимало допомагали вони підчас відновлення дідівської греблі через річку Уж, що тепер радує не тільки місцевих жителів.
Багато гарних слів заслуговують колишній бригадир будівельників В. Березовський і механізатор М. Гаврилюк.
Є в селі охайний і багатий на асортимент магазинчик, нещодавно відремонтували клуб.
Тут варто згадати колектив ТОВ «Базальт». Як я довідався від голови Межиріцької сільради М. Богайчука, всі його звернення до керівництва кар’єру ніколи не були відхилені. Тож по праву віншувальних слів достойні ген-директор «Базальту» І. Кирилюк і начальник кар’єру І. Яловицький.
А про самого Миколу Олександровича можна писати книгу: добрий, підприємливий, надзвичайно активний та ініціативний. Це саме він зумів разом із односельцями, спонсорами відродити стару дідівську дамбу через бурхливий в тій місцині Вуж.
І не біда, що майже щороку весняні потоки зривають багатотонні гранітні глиби (їх встановлять з часом на місце).
Головне – що не забуто дідівське, що дбають тут повсякденно про красу рідного краю.
…Я пригадую, як наприкінці вересня 2012 року спільно з Олександром Матвійчуком та головою межиріцької сільради М. Богайчуком виступили ініціаторами зведення в селі пам’ятного знаку на честь Святого Миколая, щоб він став козацьким оберегом Межирічки і Бардів.
Лише за 3 місяці, в одному з наймальовничіших місць Межирічки, поблизу найстарішої дерев`яної церкви (вона нещодавно потрапила на сторінки найбільшої у світі електронної енциклопедії – вікіпедії) спільними зусиллями багатьох людей було зведено красень-пам`ятник.
Треба зазначити, що церкву збудували тут у 1772 році (важко уявити собі, що дерев`яна будівля пережила стільки історичних катаклізмів), а ще через два роки Катерина ІІ розпустила Запорізьку Січ.
Натомість депутат райради В. Корнійчук (він теж немало зробив для того, щоб цей знак було відкрито) зняв біле покривало й перед сільчанами та гостями відкрився святий лик Миколая, обрис згаданої церкви й козацькі клейноди на рожево-чорному граніті.
А створив усе це надзвичайно творчий чоловік, керівник КП «Кіровгеологія» В. Ревель, допомагали йому працівники ТОВ «Базальт» (І. Кирилюк), сприяли появі цього знаку і дружина губернатора Житомирщини Л. Рижук, і голова Коростенської РДА В. Нагорняк, і голова райради В. Кутішенко.
…Після освячення пам`ятного знаку священиком Овруцько-Коростенської єпархії о. Олексієм, М. Богайчук і керівник апарату РДА С. Макарчук нагородили найактивніших помічників, активних жителів села грамотами і грошовими преміями.
Серед них – М. Гаврилюк, Х. Близнюк, Я. Андрієвич, Н. Кузьменко. Звернувшись наприкінці дійства до сільської громади, о. Олексій зазначив, що «цей знак віднині стане справжньою козацькою святинею цього краю, тож бережіть його».
Тож віриться мені, що незабаром відродяться ці села, помолодшають їх жителі. Так воно і буде!