Житомирянка Ірина Герус випустила диск «Ментор».
Вже 10 років вона живе в Польщі – поїхала на навчання, зустріла кохання, вийшла заміж й переїхала. Нині роботу перекладача в секторі міжнародної торгівлі поєднує з виступами на фестивалях та концертах.
Час від часу відвідує Житомир. Ось і зараз вона в рідному місті – в ці дні домовляється про те, щоб виступити на фестивалі «Бандерштат».
В червня 2013-го Ірина випустила свій перший компакт-диск. 9 пісень на українській мові, 4 пісні польською і одна російською.
Навчалась Ірина в житомирській гуманітарній гімназії №23. Тоді ж в дитинстві ходила в музичну школу №2, співала в хорі.
Які ж мотиви пісень співачки? Що тривожить її душу й вимагає донесення сокровенних думок до тих, хто її почує? Боротьба за свої мрії, свобода як найвища цінність, ну і, звісно ж, співає Ірина про любов.
Вона співає в жанрі поп-рок. Каже, класичний спів не до душі – по характеру не підходить, хоча її голос має оперний потенціал.
Ось її перший кліп:
Виступаючи на фестивалях і конкурсах, вона встигла побувати в Словаччині, Чехії, Німеччині, Росії, Індії, Єгипті, Йорданії.
В Житомирі з 2006-го по 2008-й співала в Ракушці на днях Конституції й Незалежності, виступала на стадіоні «Спартак», в ЖДУ імені Івана Франка, на інших сценах, дарувала свій талант у рамках заходів польського наукового товариства.
Каже, співак має шукати можливості виходу на велику сцену. Спів – це не та діяльність, до якої шлях вказаний і відомий. Якщо хочеш стати вчителем – закінчуєш школу, ВУЗ, практику проходиш і шукаєш роботу за навправленням «вчитель».
Співак – постать, яка прагне донести до загалу мотиви, які хвилюють душі людей. Це дуже тонка сфера – тут потрібно розуміти природу інтимних переживань, щоб люди зрозуміли про що ти співаєш й цим самим збагатили свій внутрішній світ.
Ірина готова здійснити свою мрію за рахунок наполегливості, оптимізму й розуміння, що в добу капіталізму й нав’язаної корпораціями ідеології споживання, ніхто нікому на тарілочці нічого не принесе. І немає різниці – чи це Польща, чи Україна.
В таких реаліях, за словами Ірини, замість того, щоб складати зброю, треба вперто стукати в двері організаторів фестивалів і концертів, шукати, пробувати, питати. Адже ніхто нічого за тебе не зробить. І успіх прийде.
