Що стосується президентських виборів 2015 року, то цього разу буде не так, як завжди, як звикли за останні десятиріччя, де виборець в другому турі мав визначатися між «поганим» та «дуже поганим» кандидатом.
Цього разу вибір буде проходити по принципово новій лінії, – між минулим і майбутнім.
І я впевнений, – порозумнівший і підрісший за ці роки електорат обере своє майбутнє!
Є давній соціологічний прогноз, що, якщо нинішня ситуація невизначеності в Україні збережеться до 2013-15 року, то на межі саме цього періоду відбудуться природні та незворотні зміни в політичному менталітеті нашого населення.
Верх остаточно візьмуть проєвропейські настрої, суспільство потихенько буде підводитися зі шпагату (між Сходом та Заходом), з того ганебного стану, в який ввели його нинішні політики та політикани.
І ще – ось вже півроку в суспільстві точиться дискусія: як мають іти на вибори Президента України опозиціонери, – одним кандидатом або, як мінімум, трьома колонами?
Для мене відповідь очевидна і однозначна, – звісна річ, вже зі сформованими (як на сьогодні) трьома колонами, адже ефективність такої тактики довели парламентські вибори 2012 року, де за сумарною кількістю партійних списків опозиціонери доволі неочікувано для самих себе набрали більшість, і це при тому, що, як мінімум 10-15 % голосів виборців були «додані» політтехнологами не на користь опозиційних партій.
Уявімо ситуацію, що сьогодні опозиціонери домовляться про єдиного кандидата, а до виборів ще 1,5 року й весь шквал адмінресурсу, компромату, судової та силової машини держави впаде на одну, бодай й міцну, сильну, гарну або розумну голову.
Просто може не витримати чоловік, зламати можуть людину в прямому і переносному сенсі цього слова, знівелювати різними методами. Як кажуть росіяни – «не мытьем так катаньем».
Тому потрібно розпорошити тиск на потенційних кандидатів, разом, до останку «тягнути» виборчого воза.
А за якими критеріям оцінити того одного – найсильнішого, найрозумнішого чи – найпатріотичнішого?
Потрібно визначити просто і справедливо: в другий тур піде та стане Президентом України той, хто набере найбільшу кількість опозиційних голосів виборців, а найкращий, сміливий і оптимістичний варіант, – коли два опозиціонери розіграють «головний приз» між собою.
І на виборця потрібно теж зважити, адже на сьогодні він бачить тільки «свого», надія тільки на «нього» і ні на будь кого іншого, і так, до останнього моменту!
А вже тоді, коли будуть відомі результати першого туру, потрібно сміливо «складати яйця» (голоси) до однієї виборчої корзини, що, безперечно, принесе успіх, хоч з урахуванням вже згадуваної політтехнології в 10-15%, яка постійно працює на провладну сторону.
Нокаутом потрібно перемагати, нокаутом, глибоким нокаутом – без шансів на суддівську апеляцію…