Не секрет, що українські освітяни це не тільки високо підготовлені в професійному плані люди, а, і, як правило, складні психологічні натури, в більшості випадків жіночі статі, які завжди і в скрізь, де тільки можливо і нє, хочуть довести свою перевагу і значущість.
І це не погано, а радше добре, бо це постійно рухає людей, не дає зупинитися на досягнутому і невпинно веде до самовдосконалення в різних формах і методах цього прояву.
Але перейдемо до конкретики, точніше до ситуації в Житомирському міському управлінні освіти, про яке, вже майже рік точиться жвава дискусія, плітки, домисли, і вже не тільки в освітянському середовищі.
На невеличке дослідження цієї тематики мене підштовхнули численні публікації в ЗМІ та розгляд цього питання в порядку денному сесії міської ради від 11 липня цього року.
Там, на сесії, було оприлюднено рішення профспілкового комітету вище названого управління про виказану недовіру нинішньому начальнику управління Валентині Весельській.
Що ж такого зробила ВВ (будемо так в подальшому її називати) щоб через вісім місяців після призначення отримати червону картку від підлеглих?
Витоки цієї проблеми лежать значно глибше, ніж публічно видаються, виникли вони значно раніше, ніж відоме всім рішення «профкому» і пов’язано, взагалі, з діяльністю управління в останні роки.
Попередній керівник управління Валентин Арендарчук, після заведення двох кримінальних справ стосовно порушення використання бюджетних коштів міського управління освіти «добровільно» пішов з цієї посади, і звісна річ, за «власним бажанням».
За цим бажанням стояло одне, якомога скоріш позбутися тотальної опіки все того ж «профкому» і його тендерного комітету, який, на думку фахівців і експертів привів його до такого плачевного-кримінального стану.
Далі, під «профкомом», буду називати керівну групу осіб, працівників міського управління освіти, які останніми роками «вели» Валентина Васильовича, персонально, вміло опікуючи його по всьому спектру питань діяльності управління, аж до вище згадуваних кримінальних справ.
Тонко дозуючи інформацію, подаючи те що вигідно і потрібно «профком» фактично перетворив керівника на підлеглого, справа якого в багатьох випадках полягала в підписуванні юридичних документів підготовлених все тим же «профкомом», в першу чергу фінансових платіжних доручень в вигляді електронного підпису, ключ від якого був у управлінні «профкому», в тому числі і по тендерним закупівлям.
В доказ цього хочу привести відомі, але підзабуті факти по закупівлі продуктів харчування міським управлінням освіти для дитячих садочків (ДНЗ) і ЗОШ міста де кілограм м’яса яловичини вартував дорожче в три рази від ринкової ціни, а картопля то і в п’ять, і так по всій продуктовій лінійці закупівель…
І ось приходить новий керівник управління, директорка ЗОШ №8, яка зовсім не має досвіду управління таким потужним колективом з його колосальними фінансовими потоками.
А «потоки» цікаві (якщо правильно підійти), великі, найбільші в місті Житомирі що виділяються з міського бюджету.
«Профком», звісна річ, тримає ситуацію на контролі і при появі нового керівника управління пропонує все ту ж схему роботи що і з попереднім: підписувати папери (в тому числі і фінансові, не вникаючи в суть) та почесно сидіти в президії в школах, садочках та інших численних заходах виступаючи з вітальним словом, вручаючи грамоти, призи, «зриваючи» аплодисменти.
Але ВВ виявилася непростою фігурою, доволі «міцним горішком» і по духу, і по харизмі, і по інтелекту. Не захотіла такої, завчасно відведеної для неї ролі, стала вникати в суть кожного питання, вчитуватись в папери, цікавитись, задавати не зручні питання, і в першу чергу – фінансові…
Більше того, пішла далі, перша нанесла «удар» (не плутайте з партією УДАР Віталія Кличка) розпустивши старий тендерний комітет по закупівлям при управління освіти і своїм наказом призначила новий склад.
«Профком», зрозумівши що це кінець, або початок кінця всього того, що стало здобутком та напрацюванням щоденною тяжкою працею останніх років, зважився на останній крок, використавши профспілковий комітет управління освіти, як інструмент в висловленні недовіри начальнику управління.
Більше того «профком» успішно пролобіював це питання в міській раді, включивши в порядок денний останньої сесії, та і по цей день активно «працює» з міськими депутатами та членами виконкому.
Зараз « м’яч» викотився за межі управління і перебуває на полі міського голови та депутатського корпусу, які, ой як «хочуть» долучитися до розбірок в управління освіти, і перш за все, до його тендерних закупівель!
А от чи розберуться, чи зрозуміють депутати суть системної проблеми на яку замахнулась ВВ? Та чи захочуть це вирішувати це питання ґрунтовно взагалі?
Бо в цьому, нашому випадку, як і у більшості інших, задіяний вічний інтерес у вигляді грошей, – про які не пишуть, не говорять, але постійно всі думають і мають на увазі! Нічого особистого, як кажуть на Заході – тільки бізнес!
А те, що вже сьогодні з депутатами активно працює «профком», то не секрет, пропонуючи солідні дивіденди вже найближчим часом.
І на останок, якщо слугуватися шаховою термінологією: білі починають та виграють!
Все тільки починається шановні друзі, шахова партія з багатьма невідомими для нас комбінаціями ще тільки в дебюті, і вона, гарантовано, принесе ще багато сюрпризів, несподіваних і захоплюючих комбінацій …
Варто зазначити, що гросмейстери, в особі «профкому» і власне ВВ – достойні спаринг-партнери і в інтелекті, і в амбіціях і бажанні відстояти свою позицію, тому фінал цієї партії може бути непередбачуваним , а то і драматичним, одним словом: найшла коса на камінь…