Начальник Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області Петро Чорний прийшов на засідання громадської ради при міському голові.
Спочатку він разом з членами ради вислухав доповідь начальника департаменту бюджету та фінансів міськради Сергія Гаращука стосовно 15 мільйонів 674 гривень не пропущених казначейством коштів загального й спеціального фондів міського бюджету Житомира, потім сам вийшов до трибуни, де провів коротку, але змістовну лекцію стосовно того чому так відбувається.
Тон зустрічі Чорному, очевидно, сподобався, адже він попросився в члени громадської ради. Але голова цього дорадчого органу при міському голові Петро Саух цю пропозицію або не почув, або зробив відповідний вигляд.
Засідання пройшло без участі мера Володимира Дебоя, який у відрядженні. Керівник казначейства, якщо можна так сказати стосовно людини з таким управлінським досвідом, ображений на міську владу (депутатів, виконком, мера), які, з його слів, робили політичні заяви щодо необхідності “покарати” казначейство за деструктивну діяльність та зверталися з зверненнями до Президента України, щоб той “звернув увагу”.
А ось житомирський виконком знахабнів настільки, що дозволив собі єдиним в Україні, враховуючи ситуацію з казначейством, незатвердити план роботи казначейської служби в Житомирі.
? Ситуація з казначейством в Житомирі
Петро Чорний каже, що йому це дуже неприємно, бо через це він може отримати догану, в той же час, як він ні в чому не винен. Мало того, за його словами, рівень проплат по Житомиру вищий, ніж в багатьох регіонах України.
Це, очевидно, має свідчити про те, що:
а) це проблема загальнодержавна й житомирське казначейство й його безпосередній керівник ні в чому не винні;
б) житомирське казначейство й так робить все, що може, і очевидно заслуговує, як мінімум на розуміння, а як максимум – на подяку від вдячних установ бюджетної сфери.
Проблеми з казначейством на Житомирщині почалися з осені минулого року. Саме в цей час держава почала пожинати плоди спаду виробництва.
Говорити про те, що казначейство завалене листами й дзвінками від установ й розпорядників в яких наводяться докази нагальності проведення платежів – нічого не сказати. Всі просять, але ті “копійки”, які держава кидає на рахунки регіонального казначейства розподіляються згідно пріоритетів.
Якщо ж ви керівник держустанови й ваш Рівень недостатній для ведення “прямих переговорів” з керівництвом казначейства щодо прискорення проходження коштів вашої установи – тоді чекайте, а що вам ще залишається? Рано чи пізно їх все одно колись проведуть.
Особливо нервують в цій ситуації освітяни, яким треба готувати навчальні заклади до 1-го вересня, а грошей то нема. Так само хвилюються керівники приватних підприємств, які виконали роботи згідно договорів з держустановами, а їхні працівники не отримують зарплати, оскільки зарплата працівника приватної сфери в державі не є захищеною статтею. А про те, в якому моральному стані ці самі робітники, яким треба дітей годувати – можна здогадатися.
Складається враження, що замість того, щоб стимулювати економічний розвиток регіонів дієвими програми розвитку виробництва, держава через різного роду побори, несприятливі умови для ведення бізнесу, потребу в “зв’язках” у владі, щоб зберегти бізнес (корумпованість), витягує з низів останні соки.
А що буде далі, коли виробництво скорочується, рівень ділової активності знижується? Принаймні в Житомирі. Де брати гроші на забезпечення потреб?
Адже олігархи не для народного щастя монополізували цілі галузі економіки країни й зрозуміло, що сама думка про те, що багаті думають про бідних, поділяться з ними акумульованою “народною власністю”, суперечить навіть теорії класової боротьби. Хто б ці багаті не були – чи від влади, чи від опозиції.
Пообіцяти, що через місяць-другий казначейство проведе всі проплати, Петро Чорний не зміг.
Каже, якщо немає зростання виробництва, бюджет це одразу відчуває.
